Дивний демарш ПВК Вагнер та їх ватажка Євгенія Прігожина під пафосною назвою «Марш справедливості» завершився за день. Хоча у росії є незадоволення політичними елітами, а у історії не бракує бунтів, переважно революції залишаються невдалими. Розповідаємо, чому сподівання на падіння влади путіна малоуспішне та пропонуємо невеличкий історичний екскурс бунтів на болотах від видання The Page. Видання foreign affairs проаналізувало як авторитарні режими у всьому світі утримували владу та долю їх лідерів. Дослідження виявило, що диктатори рідко втрачають владу, ведучи війну, яку вони розпочали. Поки війна триває, позиція путіна надійніша, що робить позитивні зміни менш вірогідними. Щобільше, авторитарні режими найчастіше виживають після відходу давніх лідерів; якби путін помер на посаді або його усунули інсайдери, режим, швидше за все, залишився б недоторканим. Автори матеріалу стверджують, що існує лише одна подія здатна спровокувати суттєві зміни в росії. Це — перемога України. Тріумф Києва у війні підвищує ймовірність, хоч і незначну, того, що путін може бути змушений піти з посади,
створюючи можливість для нового стилю російського правління. Поразка росії у війні може посилити тиск знизу вгору, необхідний для повалення режиму. Такий розвиток подій несе в собі ризики — насильства, хаосу і навіть можливість появи більш жорсткого уряду в Кремлі, — але він також відкриває можливість більш обнадійливого майбутнього для росії та її відносин з сусідами та Заходом.Стійкість путіна пояснюється створенням у Росії того, що політолог Мілан Сволік називає «усталеною автократією», в якій чиновники режиму та політичні та економічні еліти повністю залежать від лідера та інвестують у підтримку статус-кво, від якого вони отримують вигоду. Чим довше такі визнані автократи перебувають при владі, тим менша ймовірність, що їх усунуть інсайдери режиму. Консенсус серед урядовців щодо необхідності використання репресій для підтримки стабільності, як зараз повною мірою проявляється в путінській росії, ще більше зменшує ймовірність того, що лідера буде усунено проти його волі.З початку XVII століття в росії триває період під назвою Смута – боротьба за царський престол між кількома претендентами,
ускладнена війною з Польщею. В кремлі в той момент перебував Василій Шуйський, що сів на престол після убивства попереднього царя Димитрія (більш відомого як Лжедмитрій І).Влітку 1606 року на Чернігово-Сіверщині, яка в той момент була у складі росії, почалося повстання проти Шуйського з метою відновити владу начебто дивом уцілілого Димитрія. Під керівництвом Івана Болотникова ополчення кілька разів перемогло урядові війська, обложило Москву, але не змогло взяти столицю. Влітку наступного року Болотникова розбила і взяли в полон.Через затяжну полько-російську війну росії не вистачало грошей, тоді уряд царя Алєксєя Міхайловіча додумався випускати мідні монети замість срібних. Це, зрозуміло, спричинило величезну інфляцію. У липні 1662 року натовп зубожілих городян вирушив до царської резиденції, щоб покарати ініціаторів реформи. Стрільці вбили близько тисячі протестувальників, бунт затих, але за рік карбування мідних монет припинилося.Цей бунт відбувся під час важкої для росії Північної війни. Вона викликала посилення кріпацького тиску на селян, що призвело до масової втечі на Дон.
В липні 1707 року почалися рейди з виявлення цих людей. Одним з головних правил козацького устрою було: «З Дону видачі немає». Це означало, що кожен, хто поселився на території Донського війська, отримував тут прихисток. У відповідь бахмутський сотник Кондратій Булавін перебив росіян. Наступного року донські та запорізькі козаки воювали проти царських військ від Азову до Саратова, але зазнали поразки.Це повстання швидко переросло в повноцінну громадянську війну, оскільки з 1769 року росія перебувала у стані війни з Османською імперією. Через покріпачення селян, тиск на уральських козаків та пригноблення корінних викликало виступ Ємельяна Пугачова.Найбільшим успіхом повстанців стало захоплення третього за розмірами міста Казані. Але після укладення миру з Туреччиною на Волгу вирушили регулярні війська – і пугачовщина була розгромлена.1904 року росія вступила у війну з Японією за сфери впливу в Китаї та Кореї. За півтора року росія зазнала кількох принизливих поразок на суші, а 1905 року на морі — зокрема втрата всього флоту в Цусімі.9 січня того ж року у Петербурзі розстріляли мирну маніфестацію робітників.
Після цього по всій країні прокотилися виступи і страйки. Наслідком революції стало впровадження парламенту, але вже у 1907 році більшість громадських прав повторно скасували.Перша світова війна, швидко виснажила російську імперію. Нестача боєприпасів призвела до колосальних втрат на фронті, а хліба – до голодних бунтів. Генерали звинувачували Ніколая ІІ у воєнних невдачах і змусили зректися влади. Однак Тимчасовий уряд з правих і лібералів не контролював ситуацію – численні ліві через мережу рад встановили двовладдя. Селяни, які складали більшість мобілізованих, під впливом більшовицької пропаганди («землі та миру») тікали з фронту. В жовтні більшовики скинули Тимчасовий уряд, оскільки вибори до Установчих зборів принесли перемогу їхнім конкурентам – есерам. Це єдина успішна революція, але в результаті до влади прийшов ще більш диктаторський уряд. Через політику «воєнного комунізму» і впровадження продрозкладки, більшовики мусили гасити бунти вже проти них. У червні виступили ліві есери, які намагались продовжити війну Німеччини проти росії. Згодом боролись проти власного «отамана» Івана Сорокіна та есера Олександра Антонова на Тамбовщині.Останнім значним збройним виступом став Кронштадтський бунт, у якому проти диктатури більшовиків виступили матроси Балтійського флоту. Очолював їх матрос Степан Петриченко. Кронштадт був взятий регулярною армією, але тисячам повстанців пощастило врятуватися у Фінляндії.
