Міжнародний оглядач Іван Яковина в ефірі Radio NV пояснив, чому ні США, ні Росія не роблять суттєвих заяв про новий виток війни в Нагірному Карабасі.
«Країни Заходу поки що зберігають мовчання. Я думаю, що вони очікують реакції Сполучених Штатів, оскільки в американців непрості відносини останнім часом з Азербайджаном і відносини з Вірменією, які дедалі поліпшуються. Тим часом Росія (у якої все навпаки: з Азербайджаном відносини поліпшуються, а з Вірменією погіршуються) теж поки що ніяких заяв не робить, окрім офіційних, на кшталт „давайте зберігати спокій, повернемося за стіл переговорів, припинити кровопролиття“ і всяке таке», — сказав Яковина в ефірі Radio NV.
Він зазначив, що деякі ЗМІ пишуть про те, що вся ця азербайджанська операція «була узгоджена з Москвою, щоб не вдарити по так званих російських миротворцях, які навіщось усе ще перебувають у Нагірному Карабасі».
За словами міжнародного оглядача, ситуація союзництва Росії та Вірменії останніми роками змінювалася через демократичні зміни в останній.
«Умовно кажучи, вірмени прогнали свого Януковича і прийшов нинішній прем'єр Нікол Пашинян,
який прозахідний, продемократичний тощо. Природно, Росії це не сподобалося, тому що з усіх посад у Вірменії були вигнані саме ставленики Москви, проросійські сили. І з Пашиняном у Володимира Путіна і в російської еліти стосунки не склалися», — пояснив Яковина.
За його словами, Вірменія робить зараз історичний розворот від Росії в бік Заходу, США, Євросоюзу, а також у бік України.
«Москва ж на цьому тлі стає на бік Азербайджану. Тому що, наприклад, найкращий друг начальника Служби зовнішньої розвідки Росії, людина, з якою Сергій Наришкін ходить у лазню — Рік Нісанов. Він з Азербайджану, азербайджанський підприємець. У нього купа нерухомості в Москві. Цей Рік Нісанов став неофіційним радником голови російської зовнішньої розвідки з південнокавказьких питань. Природно, він на боці Азербайджану. І Путіну навіть суто психологічно набагато простіше мати справу зі східною деспотією, де сидить такий самий начальник, як і він, який десятиліттями керує своїми безправними підданими; де немає жодної опозиції, жодної свободи слова і взагалі нічого», — додав міжнародний оглядач.
Яковина також нагадав, що зближенню Москви з Азербайджаном сприяє мусульманське лобі в РФ, а також Туреччина, від якої Росія сильно залежить.
«По-друге, якщо Азербайджан перемагає в нинішній війні, то вірмени (Росія сподівається на це) піднімуть бунт, якесь повстання проти Нікола Пашиняна за те, що він втратив Нагірний Карабах, і повернуть у владу у Вірменії стару проросійську гвардію — тих самих людей, яких у Вірменії прийнято називати вихідцями з Карабаху. Тобто Путін хоче покарати Вірменію за те, що вона обрала собі зараз західний шлях розвитку, тому абсолютно не протестує проти азербайджанської спеціальної військової операції», — пояснив він.
19 вересня в міністерстві оборони Азербайджану оголосили про початок «антитерористичних заходів» у Нагірному Карабасі для «відновлення конституційного ладу».
Вірменія назвала дії Баку повномасштабною агресією і звинуватила Азербайджан в «етнічних чистках». У Єревані почалися протести із закликом до влади втрутитися в ситуацію в Карабасі.
За даними вірменської влади, внаслідок обстрілів у Нагірному Карабасі загинуло понад 30 осіб,
ще понад 200 отримали поранення.
Так звана влада Нагірного Карабаху здалася і ухвалила рішення про припинення вогню з 13:00 середи, 20 вересня.
В азербайджанському Міноборони заявили, що «досягли домовленості про припинення антитерористичних заходів». Там вимагають, щоб вірменські військові склали зброю і покинули територію, а збройні підрозділи Нагірного Карабаху хочуть розформувати. Важку зброю і техніку здадуть.
Усі процеси відбуваються за посередництва російських «миротворців». Кремль уже фактично визнав Нагірний Карабах територією Азербайджану
21 вересня у місті Євлах відбудеться зустріч між представниками місцевого вірменського населення Нагірного Карабаху та влади Азербайджану. Зокрема, вони обговорять реінтеграцію регіону «в рамках Конституції Азербайджану», права і безпеку вірмен Нагірного Карабаху.
Більшість жителів Нагірного Карабаху — етнічні вірмени. Регіон, який за часів Радянського Союзу входив як автономія до складу Азербайджанської РСР, 1988 року оголосив про вихід із неї та входження до складу Вірменської РСР. Згодом місцевий парламент заявив про незалежність Нагірно-Карабаської республіки. До 1994 року в Нагірному Карабасі тривали активні бойові дії, за цей час загинуло понад 30 тисяч людей, пізніше було підписано угоду про перемир’я, але Нагірний Карабах не повернувся під контроль Азербайджану. Республіку не визнала жодна з країн світу, включно з Вірменією.
Прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян підтверджував, що готовий визнати суверенітет Азербайджану над Нагірним Карабахом
Керівники МЗС обох країн повідомляли, що мирна угода між двома країнами можлива до кінця 2023 року.
У середині липня МЗС Азербайджану заявило, що Москва і Єреван не виконали своїх зобов’язань за тристоронньою угодою підписаною після 44 днів активних боїв між Азербайджаном і Вірменією в Нагірному Карабасі 2020 року.
