Минув рівно рік відтоді, як Мелітопольська громада подарувала Запоріжжю скульптуру «Нескорена черешня». Проте більшість містян і досі навіть не здогадуються про її існування.
Як за цей час символ окупованого Мелітополя прижився на Хортиці, чому в рідному місті черешня так і не отримала великого пам’ятника, а колись 50-тисячний фестиваль довелося сховати в бомбосховища – у матеріалі «РІА Південь».
Читайте також: «Ніби повернувся додому»: де шукають рідний Мелітополь переселенці у Запоріжжі (відеоопитування) У пошуках символу: де запоріжці шукають мелітопольську черешнюПереважна більшість опитаних на вулицях запоріжців щиро дивується, дізнавшись, що в їхньому місті вже рік стоїть пам’ятник мелітопольській черешні. Журналісти «РІА Південь» вирушили в середмістя в межах рубрики «Точка зору», показуючи перехожим фотографію артоб’єкта та запитуючи, де його шукати.
Містяни губилися в здогадках і намагалися знайти скульптуру на знайомих центральних вулицях. Запоріжанка Ольга Березенко припустила:
«На бульварі Шевченка, мабуть, так по фотографії? (...) Ви мене щойно здивували.
Це взагалі вау! Я дуже хочу побачити наживо, бо дуже люблю Хортицю».
Військовослужбовець Анатолій, який приїхав до Запоріжжя з Києва, шукав інші міські орієнтири:
«Я думаю, що десь по проспекту Соборному, за залізничними коліями ліворуч. Це на Хортиці? Я обов’язково туди навідаюся, бо часто там гуляю. Мені це цікаво, це наша тематика».
Натомість для тих, хто втратив дім або найдорожчих людей, ця адреса відома без жодних підказок. Тетяна Георгіївна, мати полеглого українського захисника, яка виїхала з окупованого села Вербове Пологівського району, без вагань вказує точну локацію:
«Це на Хортиці, у «Парку Честі». Там дерево на честь мого сина. Коли приходжу туди – приходжу як до своєї дитини. Там усе наповнено їхнім духом, це для мене як продовження життя наших дітей. Для нас це символ незалежності і віри, що ми обов’язково повернемося до Мелітополя. Мелітополь – це Україна».
Скульптуру «Нескорена черешня» Мелітопольська громада передала Запоріжжю 5 жовтня 2025 року на знак вдячності місту, яке стало надійним прихистком для тисяч переселенців.
"Нескорена черешня" у Парку честі у Запоріжжі,
26 квітня 2026. Архівне фото: РІА ПівденьЇї встановили саме в меморіальному «Парку Честі» на Хортиці, де поруч із висадженими родинами іменними деревами полеглих воїнів металева ягода набула нового, ще глибшого змісту.
Мелітопольський парадокс: три спроби увічнити бренд удомаПоява цієї скульптури саме в евакуації оголює дивовижний парадокс. Мелітополь десятиліттями носив титул «черешневої столиці України» і забезпечував майже чверть усього врожаю країни – близько 20 тисяч тонн ягід щоліта.
Проте місто довгий час не мало жодного монумента своєму головному бренду. Це як Полтава без галушок, Бердянськ без бичка-годувальника чи Херсонщина без кавуна.
Живими пам’ятками черешневого краю десятиліттями залишалися хіба що два історичні осередки садівництва: дослідний сад лікаря Андрія Корвацького, що розкинувся просто посеред спального мікрорайону, та сади засновника промислового садівництва краю Луї Анрі Філібера.
Черешневий сад Філібера у спальному мікрорайоні Мелітополя. Фото: РІА ПівденьВізуалізувати черешню в Мелітополя взялися лише за кілька років до повномасштабного вторгнення:
- Червень 2018 року: на проспекті 30-річчя Перемоги з’явився перший масштабний мурал із велетенською ягодою, презентований до фестивалю «ЧерешнЕво».
- 2020 рік: старт проєкту «Знайди» Харківський скульптор Володимир Райченко виготовив перші металеві мініскульптури черешень. Дві з них відкрили біля дослідної станції садівництва, третю – у міському парку. Загалом планували встановити 14 таких об'єктів для туристичного квесту.
- Початок 2022 року: місто впритул підійшло до створення великого центрального монумента – влада обіцяла проєкт від відомої української мисткині Жанни Кадирової.
Мініскульптура черешні на вході в екопарк у Мелітополі. Проспект Богдана Хмельницького, вид на Храм Святої Великомучениці Катерини. Фото: iz.com.uaПовномасштабна війна обірвала ці плани. І те, чого Мелітополь не встиг зробити на рідних вулицях у мирний час, громада реалізувала вже у прифронтовому Запоріжжі – як символ стійкості та незламності.
Від 50 тисяч на площах до 150 в укритті: фестиваль «ЧерешнЕво»Але бренд міста – це не лише метал. Це передусім люди й традиції, які мелітопольці забрали із собою в евакуацію.
Головна візитівка літнього Мелітополя – фестиваль «ЧерешнЕво» – після окупації не зник, хоча й мусив кардинально змінити формат. До 2022 року це було наймасштабніше міське свято на яскраву карнавальну ходу, концерти та ярмарки одночасно виходило від 40 до 50 тисяч містян і гостей. Тепер безпекова ситуація диктує суворі обмеження:
«Вже два роки поспіль ми відтворюємо нашу традицію в Запоріжжі, – розповідає головна спеціалістка Управління культури та молоді Мелітопольської міської ради Анастасія Сухомлінова. – Ми не можемо збирати багато людей просто неба. Маємо проводити це в безпечних місцях, в укриттях. Якщо раніше виходили десятки тисяч, то тут ми зібрали понад 150 людей – це максимум, який могло вмістити сховище».
Географія свята давно вийшла за межі одного регіону: переселенці гуртувалися в хабах «Саме тут» у Києві, Дніпрі та Львові, а у 2026 році свято провели навіть у німецькому Гамбурзі До самого ж Запоріжжя мелітопольці приїжджали з інших міст і з-за кордону – просто щоб спуститися в укриття і побути серед своїх.
«Це як друга родина вже. Приїхав, щоб побачити усіх знайомих.
Деякі приїхали з Дніпра – бачив і з інших куточків країни. Зараз дуже багато почуттів», – ділився враженнями з «РІА Південь» Юрій Сициліцин на фестивалі 2026 року.
"Черешнево 2026": мелітопольці фотографуються на локації арткварталу. 12 червня 2026. Архівне фото РІА ПівденьМешканка Мелітополя Ольга пояснює, чому для людей у евакуації подібні події стали справжнім ковтком повітря:
«Тому що це частинка дому. (...) І такі заходи – це можливість побачити знайомі обличчя, відчути, що твоя громада, Мелітополь, вона тут, всі разом, надихнутися, отримати оцю силу. Для мене це дійсно дуже цінно».
«З Мелітополем у серці»: традиції громадиРедакція «РІА Південь» постійно висвітлює, як вимушено переміщена громада крок за кроком переносить у Запоріжжя свої довоєнні звичаї та водночас формує нові сенси вже в релокації.
Традиції, які забрали з рідного дому:
- Саджання черешневих садів: у Мелітополі це було культурою цілих поколінь, а в евакуації стало жестом солідарності з містом, яке дало прихисток. Ми розповідали, як особливе черешневе дерево посадили у Запоріжжі до Дня Мелітополя
- У мирному Мелітополі містяни проводили екотолоки та суботиники І цю звичку гуртом дбати про простір навколо перенесли і у релокацію.
- Спортивна спадщина на нових майданчиках: громада відновила змагання – традиційний турнір із триатлону, що має понад два десятиліття історії, Кубок мера з футзалу, шахові першості та дартс. А щозими земляки виходять на символічний онлайн-забіг «Fun Run».
.jpg)
Юлія Пащенко, доцентка ТДАТУ ім. Дмитра Моторного садить саджанець черешні на подвір'ї дитячого садку "Черешенька" разом з мелітопольськими школярами. 24 вересня 2026. Архівне фто: РІА ПівденьНові традиції, народжені в евакуації:
- Гастрономічний символ «Квітка Єдності»: якщо вдома бренд тримався на свіжій ягоді з садів, то в релокації мелітопольці започаткували нову традицію смаку. Пиріг, що об’єднує 4 солодкі та солоні смаки, виготовлений за прикладом караїмських пиріжків.
- Проєкт «З Мелітополем у серці!» масштабна онлайн-ініціатива, покликана тримати зв’язок крізь лінії фронту. Проєкт регулярно збирає перед екранами мелітопольців із підконтрольних територій, біженців із-за кордону та тих, хто щодня змушений виживати в тимчасовій окупації.
- Спартакіада серед переселенців – спортивне змагання, яке збирає мелітопольців у релокації чотири роки поспіль.
