Так, сьогодні, на жаль, немає в Україні міст і сіл, у яких було б абсолютно безпечно. Дрони чи ракети божевільних сусідів долітають скрізь, якщо прослизають крізь щит ППО.
Та на прикордонні Сумщини ворог стоїть зовсім близько і не покидає надії знову напасти на українську землю. Тут до нового року щомісяця фіксували вісім-десять випадків діяльності диверсійно-розвідувальних груп агресора. Не стало їх менше і в цьому році.
6 січня підрозділ батальйону «Арей», в якому ніс службу Костянтин Дуцький вийшов на зачистку села Миропільське, яке розташоване за 700 метрів від російського кордону. Напередодні тут робила спробу прориву ворожа ДРГ.
Пройти їй не дали, але, як виявилось, шкоди вони все-таки тут наробили. На одній з розтяжок, поставлених диверсантами і підірвались двоє наших військових. Один лише отримав поранення, а 26-річному Костянтину осколок перебив кровоносну артерію і від швидкої втрати крові він загинув.
Сьогодні в Бердичеві прийшло попрощатись з загиблим воїном небагато людей, адже родом він та вся його сім’я з Миколаївщини. Там в селі Комсомольське жила багатодітна родина,
в якій було троє братів та дві сестри. Костя любив займатись спортом, добре грав у настільний теніс, а у складі дитячої футбольної команди навіть брав участь в міжнародних турнірах. Згодом сім’я переїхала до обласного центру, де Костянтин закінчив школу та здобув робочу професію в одному з ПТУ.
Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, він добровольцем пішов до батальйону ТРО, потім, після навчального центру, продовжив службу в 95 бригаді і далі став гранатометником механізованої роти 7 окремого батальйону «Арей».
А сім’я воїна з неспокійної Миколаївщини перебралась до Бердичева, де старший брат Кості, який зараз теж в ЗСУ, знайшов свою долю. Мама з донькою та сином спочатку жили на квартирі в Бердичеві, а потім їм безкоштовно надала своє житло, в якому ніхто не жив, мешканка селища Мирне. Саме тому, після отримання страшного сповіщення, мама прийняла рішення про поховання сина саме в Бердичеві, який дав прихисток для їхньої сім’ї.
На траурному мітингу в Гарнізонному будинку офіцерів виступав міський голова Бердичева Сергій Орлюк, виступала секретар Райгородоцької громади, до якої формально входить і селище Мирне, Світлана Барановська. Вони знову і знову дякували сім’ї та рідним за виховання мужнього воїна та обіцяли, що пам’ять про його звитягу зберігатимуть у своїх громадах.
Ясним морозним днем траурна колона знову пройшла по вулиці Міхеєвих та проїхала через все місто до кладовища. Тут на військовому секторі і знайшов свій спочинок Костянтин Дуцький і стяг над його могилою поповнив жовто-блакитний стрій.
