Провести в останню путь сьогодні приїхали до нашого міста чимало побратимів Юрія, а також оркестр та караульна команда від четвертої бригади оперативного призначення Національної Гвардії України.
Саме тому, по суті, сьогодні відбулось дві траурних церемонії в Гарнізонному будинку офіцерів, які розвели по часу.
Народився Юрій Сергєєв на Вінниччині 02 листопада 1984 року. Потім сім’я переїхала до Бердичева, де він навчався в школі №3, а потім в ПТУ №4. Там Юрій отримав професію зварювальника, яка була поруч з ним до самої мобілізації.
Де б він не працював, на металобазі, обшивці пунктів прийому металолому чи на різноманітних будівництвах та індивідуальних замовленнях, завжди старався робити все на совість. Робота з металом була не тільки професією, але й і хобі, і пристрастю.
Двадцять років тому зустрів свою долю та створив сім’ю, в якій незабаром з’явилась маленька донечка. Нещодавно, прибувши у коротку відпустку з фронту вони з дружиною відсвяткували цей ювілей.
Юрій працював з металом, дружина здебільшого в магазинах міста, сім’я жила на Загребеллі, як і сотні інших сімей,
аж поки в країну не прийшла війна. Оскільки він не служив строкову службу, то спочатку у військкомат його не викликали, але коли прийшла пора – він не сперечався, і 23 травня минулого року був мобілізований.
За велінням долі Юрій попав не в ЗСУ, а в нацгвардію, легендарну бригаду, яка першою зустріла агресорів на Гостомельському аеродромі, виганяла їх з Київщини, а згодом її батальйони були перекинуті на схід, під Бахмут.
Бригада створювалась і воювала по стандартам НАТО, а в рамках «Гвардії наступу» була перейменована в «Рубіж». Саме тоді до гвардійців долучився Юрій Сергєєв. Побратими лише найкращими словами згадували свого «Талісманчика», його веселу вдачу, хоробрість та мужність.
Представник частини на траурному мітингу повідомив, що воїна було представлено до військової нагороди, яка тепер буде, на жаль, вважатись посмертною. 22 січня 2024 року гранатометник Юрій Сергєєв загинув від артилерійського обстрілу.
Міський голова Сергій Орлюк знову дякував рідним, близьким, друзям, сусідам, серед яких виростав Герой. А поминальну панахиду по загиблому провів капелан бригади нацгвардії, який спеціально для цього приїхав до Бердичева. На жаль, він був прикро здивований, що в нашому місті похоронний кортеж з мигалками ніхто не помічав, ні машини не зупинялись, ні люди.
Після траурного мітингу в будинку офіцерів та проходження процесії по вулиці Міхєєвих знову колона їхала через все місто, і знову не всі зупинялись...
На військовому секторі міського кладовищу сьогодні звучав значно злагодженіший військовий салют, під звуки свого оркестру гвардійці співали Гімн України, а тіло загиблого воїна знайшло останній спочинок в ряду інших могил під жовто-блакитними прапорами