Житомир

В Бердичеві попрощались з воїном Юрієм Кустовецьким, який два місяці був у війську та місяць їхав додому «на щиті»

Сьогодні, 17 лютого бердичів’янина Юрія Кустовецького провели в останній путь рідні близькі, знайомі, друзі, сусіди, та просто небайдужі жителі нашого міста.

Юрій Кустовецький народився 21 серпня 1981 року. Родина жила на Новосілках, тож він, як і більшість дітей того мікрорайону навчався в одинадцятій школі. Змалку був працьовитою дитиною, тож після школи пішов до третього ПТУ (нині будівельний ліцей), щоб здобути наймирнішу професію будівельника.

Навчався добре, гарно розумівся на кресленнях, тож невдовзі, набувши досвіду, став професійним будівельником, золоті руки якого потребували і на великих будівництвах, і на маленьких ремонтах. Сьогодні люди згадували, як він міг наперед без проекту передбачити як буде виглядати майбутній будинок, або ж вписати сходи у внутрішній інтер’єр так, як це нікому не вдавалось.

Хоча він з дружиною і не був офіційно розписаний, але син і донька ніколи не відчували цього, бо жили в щасливій, люблячій родині. Донька півроку тому одружилась на військовому, який боронить нині Україну, але їхні батьки так і не встигли побачитись.

Сьогодні сват Юрія, так і не познайомившись з ним вживу, прийшов провести його в останній путь.

Юрій Кустовецький був мобілізований до ЗСУ лише 5 листопада 2024 року. У війську обіймав посаду номера обслуги кулеметного відділення роти вогневої підтримки 120 окремої бригади ТРО. Після мобілізації проходив курс базової військової підготовки, але в ніч з 13 на 14 січня зателефонував рідним і сказав, що завтра їх перекидають на передній край, тож на зв’язок якийсь час не буде виходити. На жаль, після цього він не телефонував вже нікому…

Незабаром в сім’ї отримали сповіщення про те, що воїн пропав безвісти, а трохи пізніше про те, що Юрій Кустовецький загинув 17 січня 2024 року на Покровському напрямку.

Тіло військового привезли в Бердичів лише вчора, і до їхнього будинку прийшло дуже багато сусідів і знайомих, щоб попрощатись з гарним другом, батьком і сусідом. Сьогодні знову і в церкву, і будинок офіцерів прийшли знайомі, колеги, ті, кому він щось будував, та згадували загиблого найкращими словами.

А міський голова Сергій Орлюк та голова спілки загиблих бердичів’ян Володимир Катюшко знову шукали слова скорботи та співчуття щоб підтримати батька загиблого, його сина і доньку, рідну та двоюрідну сестру з невиправним горем – втратою близької людини.

На військовому секторі міського кладовища, зовсім недалеко від рідної домівки загиблого воїна, сьогодні знову звучали військовий салют і гімн України. Свіжий надгробок поповнив ряди могил під синьо-жовтими прапорами, а Юрій доєднався до небесного війська, де мабуть, вже зібрався повноцінний бердичівський батальйон.

курс, Посад, школа

Читайте ще