Житомир

Шевченко в Бердичеві охороняє тишу і спокій

Біля пам’ятника поету навіть в його день народження ніхто не читає вірші, ніхто не співає пісень і не танцює танців.

Вранці представники місцевої влади вшанували Генія покладанням квітів до підніжжя Кобзаря та й розійшлись по буденним справам. Тепер не прийнято влаштовувати масові зібрання із залученням вчителів та учнів, і можливо, це і правильно.

Через півгодини після покладання біля пам’ятника залишився лише справжній бердичівський патріот Павло Передрій для своєї мовчазної розмови з тим, завдяки кому постала Україна.

Раніше вони завжди приходили на це місце разом з Петром Костюком, адже саме вони доклали чимало зусиль, щоб і Бердичів став українським містом. Але тепер одному з найкращих вчителів української мови не вистачило «годин» в жодній з міських шкіл, і Петро Іванович переїхав викладати до Києва.

Зараз багато пишуть, що Шевченко був активним учасником тогочасного соціального життя, бував на вечірках, полюбляв товариство, закохувався в жінок, а вже потім малював картини чи писав вірші.

І хто знає, може хтось із теперішніх учасників віртуального соціального життя, блогерів тік-току чи інстаграму теж колись підніметься до таких вершин, що йому будуть ставити пам’ятники в кожному місті…

школа, Вершина

Читайте ще