Прозорість у закупівлях державних і комунальних підприємств була одним із пріоритетів України після Революції Гідності.
Саме для цього була створена загальнодержавна система електронних закупівель та змінено законодавство. Відкриті дані про закупівлі та можливість чесної конкурентної боротьби за замовлення на постачання товарів і послуг дали зекономили мільярди гривень для державного і місцевих бюджетів.
Але згодом навчились обходити і ці прозорі правила, про що доводилось писати не раз. Ось і останні закупівлі комунального підприємства «Бердичівводоканал» теж привернули увагу своєю непослідовністю та незрозумілістю.
Щороку підприємство закупляє хімічні речовини які використовуються в процесах очистки води, основним з яких є коагулянти на основі алюмінію та хлор або його сполуки. Але не завжди ці закупівлі проходили гладко.
Так було і в цьому році. Ще 4 лютого водоканал оголосив тендер на закупівлю одночасно і хлору, і гіпохлориду, і коагулянту на основі алюмінію. Чомусь така мода не тільки в нашого, але й в інших водоканалів, закупати все разом а не окремо.
Але,
тендерну документацію, виставлену «Бердичівводоканалом» почали активно оскаржувати. Учасники досить специфічного ринку почали писати скарги до антимонопольного комітету про дискримінаційні умови, які закладені до тендеру і до кінця березня тендерна закупівля так і не була реалізована.
В кінці квітня з’ясувалось, що хімічні реагенти потрібні вже зараз, і на основі доповідної записки інженера-технолога директор підприємства погодив обґрунтування підстави провести закупівлю хімреагентів без тендеру. І доповідна, і обґрунтування датовані 21 квітня, тож зрозуміти що було раніше важко. А вже наступного, 22 квітня було укладено окремі договори на закупівлю хлору на 256 тисяч і на закупівлю коагулянту на 1 мільйон (а точніше 999 тисяч 975 гривень) в однієї і тієї ж компанії «Гідрохім», зареєстрованої в закарпатському селі.
Здавалося, усе логічно, але як в такому разі сформувалась ціна закупівлі, залишилось поза публічними процедурами. І може, це так би й залишилось в тіні, якби не дуже схожий тендер, який в цьому ж місяці оголосив і провів Чернівецький водоканал.
Вони теж планували закупити коагулянт і хлор,
і до них на оголошений тендер прийшла теж ця сама фірма «Гідрохім». Обсяги закупівлі коагулянту теж дуже близькі до бердичівських (тут 25 тон, там 23,5 тони), тож говорити про те, що ціна змінилась від часу закупівлі чи обсягів, не приходиться.
Але, в Чернівці «Гідрохім» продав коагулянт по ціні 26 тисяч за тону, а в Бердичів – по 33 тисячі, тобто на 200 тисяч дорожче за всю партію.
А може, це настільки специфічний товар, що його більше немає де закупити?
Відповідь на це питання теж можна знайти в документах Чернівецького тендеру. Там, на відміну від бердичівського обґрунтування, розписано все значно детальніше. І саме там написано, що комерційні пропозиції по коагулянту надали ще фірми «Марілайф» по 26,8 тисяч за тону та «Вотерголд» по 28 тисяч за тону. І це все одно дешевше, ніж 33 тисячі за тону, які має намір заплатити «Бердичівводоканал».
Лише нещодавно директор водоканалу доводив на засіданнях виконкому, що вони економлять на всьому, чому можуть, і вимагав не втручатись у внутрішні справи підприємства…..
