Не зважаючи на сонце й весняне тепло, у перший травневий день Бердичів спохмурнів. Ніщо у цьому світі не здатне осяяти мить, у яку назавжди молодий Герой в останнє прощається з вулицями рідного міста. Йде не сам, у супроводі тих, хто рве за нього серце.
1 травня громада попрощалася з 33-річним захисником України Олександром Раєвським, який народився і виріс у Бердичеві. Він мав багато друзів, які його любили, батьків, які ним пишалися й щоразу страшенно переживали, мав повагу своїх побратимів, він знав кохання й тепло. Та віддав Герой у рази більше: всього себе для захисту українського народу.
Герой родом з БердичеваНародився Олександр Володимирович Раєвський 5 грудня 1991 року у Бердичеві в люблячій родині. Маленький Сашко ріс слухняним, чесним, справедливим та безмежно кохав своїх батьків. Хлопчик з дитинства обожнював тварин. Ті, хто його знав, згадують, що, повертаючись додому, він обіймав свою любу кицю Маню.
У 1998 році пішов до 1 класу міської загальноосвітньої школи №14 Маленький учень Сашко сумлінно навчався. Вирішив не залишатися у маленькому містечку та розпочати студентське життя в обласному центрі.
Тож, по закінченню школи, вступив до Житомирського педагогічного університету ім. І. Франка на факультет фізичного виховання. Через освіту у майбутньому воїн отримає свій позивний — «Фізрук».
Під час навчання у виші Сашко сильно полюбив спорт і присвячував йому багато часу. Неодноразово ставав призером й чемпіоном Житомирської області у боях без правил та джіу-джитсу. Проте не забував і про навчання, тож після отримання ступеня бакалавра в університеті закінчив і магістратуру.
Воїн з позивним «Фізрук»У 2016 році Олександр Раєвський був призваний до лав ЗСУ. Він розпочав свою військову кар’єру з підписання контракту в 93-й механізованій бригаді З перших років служби рекомендував себе як здібний, дисциплінований, старанний і наполегливий військовий. Постійно працював над підвищенням професійного рівня. Тож згодом Олександр пройшов офіцерські курси, завдяки чому отримав звання молодшого лейтенанта. Не залишився Саша й поза темою антитерористичної операції. Брав участь в АТО, після чого отримав відзнаку «Учасник АТО». У 2018 році перейшов до 128-ї бригади де 21 грудня 2020 року був нагороджений нагрудним знаком «
За зразкову службу».
З початком повномасштабної російсько-української війни отримав посаду командира розвідки 46-ї ДШБР Олександр Раєвський безстрашно та відважно відстоював українські території у Макарівському районі. Він неодноразово допомагав пораненим побратимам і цивільним. Олександр був занадто добрим та безвідмовним, за що 5 травня 2022 року й отримав орден «За мужність» 3-го ступеня.
З 2023 року перейшов до лав Головного управління розвідки де неодноразово виконував спеціальні завдання по знищенню ворога. Під час несення служби відзначився працелюбністю, оптимізмом і життєвою стійкістю, комунікативністю та добре розвиненими організаційними здібностями. 6 лютого 2023 року був нагороджений відзнакою ГУР МО «Україна – понад усе».
Олександр активно брав участь у захисті прикордонних територій у Чернігівській, Сумській, Харківській та інших областях. Став учасником боїв за місто Бахмут, де відзначився розсекречуванням диверсійної групи противника. Не злякався й вийшов у бій один на один з противником та дав відсіч. Про цей відважний вчинок знають не тільки побратими,
але й уся Україна.
В 2023 році наказом головнокомандувача ЗСУ Олександра відзначили нагрудним знаком «Сталевий хрест». Тримав оборону Харківської області у складі підрозділу у травні 2024 року, знищуючи ворога і не даючи противнику зайти на територію України. Втративши товариша, не зламався й продовжив бій. А відстоявши пекло, надав першу невідкладну медичну допомогу побратимам.
Під час служби Українській державі Олександр Раєвський довів, що один мужній воїн гідний тисячі воїнів. Його не тільки поважали й пишалися як військовослужбовцем, побратими любили Олександра як людину: скромного, прямолінійного та з гарним почуттям гумору. Здавалося б, Сашко мав попереду усе життя, та клята війна не зважає на вік чи стать. Своїми холодними руками вона відриває дітей від материнських грудей, забирає найрідніших з теплих домівок, тягнучи з собою до самого пекла.
27 квітня 2025 року о 10:30 ранку Олександр виконував бойове завдання по стримуванню ворога. 33-річний воїн віддав своє безцінне життя, захищаючи кордони України. 1 травня його тіло повернули до рідного дому, до Бердичева,
«на щиті», щоб з усіма почестями провести нашого Героя в останню путь.
Прощання з Олександром РаєвськимСьогодні у 30-му Гарнізонному будинку офіцерів зібралося багато бердичівської молоді, товаришів з інших міст, побратимів, які прийшли до Олександра. Лунало чимало теплих слів від побратимів та знайомих воїна, не залишився осторонь і Бердичівський міський голова Сергій Орлюк, який висловив щирі співчуття від обличчя всієї громади.
Певно, ніхто з присутніх не міг стримати вир емоцій, коли попрощатися вийшов побратим «Фізрука». Його любов до вірного брата, невимовна біль втрати рвала на шмаття душі присутніх.
Олександр, любий сину, Саша, Саня, «Фізрук» — як тільки тебе не називали. Для нас ти завжди був нашим «Саньочком», людиною безмежної доброти. Шкода, але ми сьогодні прощаємося з тобою. Прощаємося тут, на землі, але в душах та серцях ти лишився назавжди чистим, відкритим, відвертим, правдивим та безмежно скромним. Бо коли про нього говорили щось позитивне, він завжди казав: «Та прекращай». Хочеться кричати та плакати, бо ми вже не почуємо від нього цих слів.
Попрощався з воїном і його командир, який також прийшов віддати батькам Олександра останню нагороду — погони підполковника (посмертно).
Перед повною залою висловив співчуття заступник начальника штабу 95-ї Поліської бригади. Він розповів, що служив з Олександром два місяці разом ще до 2022 року. У його пам’яті захисник залишився світлою і веселою людиною.
«Він був Героєм і пішов як Герой. Плаче Україна і кожне її серце за ще одного воїна, який долучився до небесного війська», — сказав на прощання побратим.
Олександра Раєвського поховали на його малій батьківщині. Тіло воїна покоїться серед синьо-жовтих стягів на бердичівському кладовищі. Бердичів та вся Україна ніколи не забудуть свого Героя. Честь та шана захисникам вільної України
