Цей щемливий вірш належить автору Василю Головецькому з Житомира, який у своїй поезії ділиться найтоншими душевними переживаннями.
Рядки про храм і материнське тепло Богородиці — це не просто релігійна образність, а глибоко особистий досвід.
Вірш звучить як сповідь, народжена в одному з житомирських храмів, де поет черпає натхнення і силу.
Такі твори — справжній голос Житомира: щирий, теплий і сповнений віри.
ЗАЙТИ У ХРАМ...
Зайти у храм - і просто помовчати
Біля ікон, де ранньої пори
Чомусь така печальна Божа Мати,
Як мама, в очі дивиться згори...
Зайти у храм - і все їй розказати,
Як мамі, у молитві мовчазній...
І раптом - промінь з-під небес крилатий,
Журбу з душі знімаючи мені!
Василь Головецький, м. Житомир
