Простір перед обласною філармонією перетворився на символічний «Кримський дворик», де проходили майстер-класи, воркшопи, інтерактивні заняття. На творчій локації «Кольори Криму» учасники створювали аплікації та малюнки, натхненні кримськими пейзажами. Валерія Сметаніна знайомила всіх охочих з основами кримськотатарської мови, а команда Емілії Бодурової проводила майстер-класи з вокалу та танцю, навчаючи виконанню «Хайтарми» — традиційного кримськотатарського танцю. Упродовж дня також проходили тематичні вікторини та конкурси, присвячені культурі, традиціям і сучасному життю кримськотатарського народу.
Особливе місце в програмі займали літературні читання у малій залі філармонії. Юлія Рудишина представила фольклорне фентезі «Панночка-відьма», яке занурило слухачів у чарівний світ Карпат. Валерій Хмелівський презентував своє дослідження «Капище на ім’я Копище», в якому розкрив духовну глибину Полісся, а Вікторія Краснопір поділилася своєю збіркою поезій «Без тебе я не воскресну», сповненою болю, надії та пам’яті про втрати.
У межах літературної резиденції молоді автори протягом двох днів працювали над новими текстами,
осмислюючи Крим як простір сили, болю, ідентичності та майбутнього. Їхні роздуми перетворювались на поетичні й прозові рядки, що відгукувалися в серцях слухачів. В артпросторі «Вежа» відбулася презентація книжки Валерія Пампу́ха «Чорний блокнот» — щоденникових записів, в яких автор осмислює війну, втрату і внутрішню боротьбу.
Кульмінацією Дня творчості став вечірній концерт «Мелодії Криму» у великій залі філармонії. Емілія Бодурова подарувала глядачам програму з традиційних кримськотатарських пісень та сучасних музичних інтерпретацій. Її виступ був глибоко емоційним — про біль розлуки з рідним краєм і водночас про любов, яка не знає кордонів.
Фестивальне життя вирувало не лише на сценах. У фойє філармонії та в артпросторі «Вежа» діяли художні й документальні виставки, присвячені Криму. Водночас працювали книжковий ярмарок, містечко майстрів, фотозони й простори майстер-класів.
Фестиваль «Відсіч. Крим» зібрав людей різного віку, досвіду та культурного бекграунду. Та попри це, головною стала спільна мова — мова творчості, пам’яті й підтримки. Саме вона об’єднала всіх, хто цього дня говорив про Крим — не як про втрачену територію, а як про живу частину культурного і духовного простору України.
