У селі Висока Піч що на Житомирщині, працює музей «Барви стратегічного Полісся», в якому представлена історія села від минулих часів до сьогодення.
Про це повідомляєСуспільне.Житомир
Колекція налічує понад 8 тисяч екземплярів та вміщує 23 експозиції. Розташована у будівлі колишньої школи і займає площу понад тисячу квадратних метрів.
За словами завідувача музею Вадима Дацюка, це найбільший за територією музей такого напрямку серед тих, які на сьогодні є у закладах освіти області.
«Музей ми створили власними силами у 2021 році. Колекцію розмістили у приміщенні Високопічської загальноосвітньої школи № 1. Спочатку вона займала невелику площу — до 50 квадратних метрів. Але згодом за ці декілька років ми її розширили. І наразі у його фондах декілька тисяч експонатів. Щороку сюди приходить більше тисячі відвідувачів. У 2024 році директорка департаменту освіти і науки Житомирської ОВА Наталія Осипович, надіслала лист на всі громади, в якому написала, що наш музей — найбільший серед тих, які існують в освітніх просторах області», — розповів Вадим Дацюк.
Старі родинні речі,
предмети побуту, ремесла та воєнні трофеї — у Високій Печі на Житомирщині працює музей села
Зі слів Вадима Дацюка, один із важливих експонатів музею — булава, яку виготовили зі знищених в Україні ракетних комплексів. Каже, що вона в музеї як символ-нагадування про те, що Україна свого часу була країною, яка мала чи не найпотужніші ракетно-ядерні сили. Проте, на жаль, згодом втратила цей потенціал.
Вадим Дацюк розповів, що за часів Радянського Союзу на території села Висока Піч розташовувалися два ракетних полки. Один із ракетних комплексів, який був на озброєнні, мав назву «Піонер».
«У музеї представлені фотографії цього комплексу. З 1962 по 1984 роки у військовій частині поблизу було два дивізіони, на озброєнні яких була військова техніка. При цьому кожна боєголовка такого комплексу — це 150 "Херосим". А їх тут було 16. Тоді в Україні, якщо подивитися на той час, була найпотужніша ракетна армія у Радянському Союзі. За свою історію вона розміщувала 10 дивізій», — сказав завідувач музею.
З інформації Вадима Дацюка, декілька експозицій музею розповідають про історію самого села Висока Піч.
«У наших краях у 1773 році побудували перший металургійний комплекс, який працював на болотній руді. Там, де її добували, урочища називали Рудня. Звідси назви сіл Нова Рудня, Пошта Рудня, Рудня Городище. Якщо взяти із відомостей Волинської губернії про заводи і фабрики за 1845 рік, то в районі Високої Печі в ті часи працювали 2 заводи. При чому чавунний випускав продукції на півтори тисячі рублів. Щоб було зрозуміло, корова тоді коштувала від 3 до 5 тисяч рублів», — розповів фрагмент із історії села Вадим Дацюк.
Читати також: У селі на Вінниччині запрацювала музейна кімната
Одна із експозицій музею села, за словами його завідувача, присвячена загиблим військовослужбовцям, які родом із Високої Печі.
«Продовжуються бойові дії на фронті. Невідомою досі є доля декількох наших земляків. У музеї ми зберігаємо особисті речі, фотографії, нагороди наших військових. Зокрема, тут є моделі, фігурки мого колишнього учня, моделіста Антона Кірейчикова, який загинув у російсько-українській війні у 2022 році. Його родина передала орден — «За мужність ІІІ ступеня. Серед експонатів також є малюнки жителя громади — військового Олександра Раковського.
Він був самоучкою, але дуже гарно малював», — сказав Вадим Дацюк.
Місцева жителька Любов Дацюк розповіла, що експонати до музею приносять працівники закладу та жителі села.
«Ми шукали всі ці експонати дуже далеко, але у межах Житомирської області. Я, наприклад, родом із села Літки Лугинської громади. Це колишній Лугинський район. Свого часу я їздила особисто за деякими речами мого дідуся — Бовсунівського Павла Антоновича. Ми привезли звідти унікальні речі: постоли, ночви, в яких, можливо, дитину купали або хліб вимішували, масличку. Також у колекції музею є гладишки, глечики різного виду. Коли я була маленькою, я ще бачила на свої власні очі, як моя родина користувалася цими речами», — розказала Любов Дацюк.
З її слів, у музеї є експозиція під назвою «Квартира директора школи».
«Будівлю школи спроєктував архітектор Малигін у 1938 року. Проте будували це приміщення у 1947-1951 роках, і через це зберіглося приміщення частково із обладнанням. В одній із кімнат представлені речі із дотриманням стилю 70-80-х років», — розповіла місцева жителька Любов Дацюк.
Музей «Барви стратегічного Полісся», зі слів його завідувача, фінансується з бюджету Тетерівської громади. Грошей на опалення приміщення не передбачили. А відтак відвідувачі до музею здебільшого приходять у теплий період року.
Читати також: В сільському клубі на Шаччині створили музейну кімнату
