Хоча, якщо порівнювати з тим, що зроблено за останні роки на некомунальній частині пам’ятки архітектури всеукраїнського значення, то потрібно вживати інше слово, ніж реконструкція.
На комунальній частині знаходяться музична і художня школа, а також музей історії. І якщо на частині релігійної громади давно лежить акуратна бруківка, то на більшій частині комунальної половини взагалі ніколи не було твердого покриття території, а перед входом до музичної школи та на доріжці до художньої лежала тротуарна плитка, яка за 50 років вже давно втратила свою красу та функціональність.
Діти, які ходять до мистецьких закладів нерідко спотикались об ці нерівності, а були й випадки, коли при падінні ламали музичні інструменти або ж отримували травми. Щоб запобігти цьому, нещодавно заступниця міського голови дала вказівку демонтувати плитку.
На минулому тижні з демонтажем плитки оперативно справились працівники комунальної аварійної служби, ліквідувавши таким чином небезпечну ситуацію. Естафету в неї мають прийняти працівники іншого комунального підприємства – «Бердичівкомунсервіс».
З міського бюджету їм нещодавно виділяли кошти на закупівлю щебеню, тож територію внутрішнього дворику незабаром засиплють щебенем та втрамбують. Чи стане таке покриття кращим за стару плитку, побачимо вже незабаром.
Тут незабаром буде щебенева поверхня:
А таке покриття на половині, якою опікується релігійна громада поблизу храму та внутрішньому дворику:
А тут вгадайте, яка частина будівлі кляштору комунальна, а яка ні?
