Рівно 16 років тому не стало українського актора Таврова. Юрія Таврова більшість глядачів пам’ятає молодим, сильним і впертим Вакулою — ковалем, який у різдвяній казці Миколи Гоголя дістався аж до цариці за черевичками для Оксани Але реальне життя актора з Житомирщини після цієї ролі виявилося зовсім не казковим.
Юрій Тавров у ролі коваля Вакули Тавров народився 2 липня 1938 року в селі Лучин на Житомирщині. Помер він 4 липня 2010 року в Одесі — через два дні після свого 72-го дня народження. У 23 роки студент театрального інституту отримав роль, яка могла відкрити йому довгу дорогу в кіно. Натомість вона стала його головною — і майже єдиною по-справжньому великою кінороботою.
"Вечори на хуторі поблизу Диканьки" Хлопець із Лучина, який став Вакулою Після війни родина Таврова переїхала до Києва. Там він навчався акторській справі й потрапив у фільм-казку Олександра Роу “Вечори на хуторі біля Диканьки”, знятий 1961 року за мотивами гоголівської “Ночі перед Різдвом”. Його Вакула вийшов не карикатурним казковим богатирем, а живим парубком: упертим, ревнивим,
трохи наївним і дуже щирим. У кадрі він легко тримався поруч із уже відомими акторами, а глядачі повірили в його почуття до Оксани. Та парадокс у тому, що саме ця яскрава роль наче зупинила його подальшу кар’єру. Після “Диканьки” Тавров з’являвся у кіно ще кілька разів, але вже не отримував такої ролі, яка могла б перекрити славу Вакули.
"Вечори на хуторі поблизу Диканьки" Після слави були епізоди, робота і Одеса У фільмографії Таврова після “Вечорів” згадують “Наш чесний хліб” 1964 року, “Між високих хлібів”, “Стару фортецю”, “Прощайте, фараони!” 1974 року, “Весну двадцять дев’ятого” та “Порт” 1975 року. Важливо уточнити: у вихідному тексті “Прощайте, фараони!” було вказано як фільм 1934 року, але кінобази подають правильний рік — 1974.
Юрій Тавров у фільмі "Стара фортеця", 1974 Поступово Тавров відійшов від кіно. За даними кінобіографічних джерел, після завершення акторської кар’єри він працював будівельником, а згодом — малярем в Одеській державній академії будівництва та архітектури. Особисте життя теж не стало тихою компенсацією за втрачену кінокар’єру.
У відкритих біографіях згадують, що актор був двічі одружений, у першому шлюбі мав доньку Ладу Останні роки провів в Одесі. Про пізній період його життя часто пишуть болісно: мовляв, Тавров зловживав алкоголем, втратив зір на одне око через глаукому і не любив дивитися “Вечори на хуторі біля Диканьки”, коли фільм показували по телебаченню.
"Весна двадцять дев’ятого" (1975) Де похований Юрій Тавров Юрій Тавров помер 4 липня 2010 року в Одесі. Актора поховали на Другому Християнському кладовищі Одеси, ділянка 17. У мережі майже немає публічних фото його могили. І це теж промовиста деталь: актор, чий Вакула щороку повертався на екрани разом із різдвяною казкою, сам залишився десь на узбіччі великої кінопам’яті. Та для Житомирщини Юрій Тавров — не лише “актор однієї ролі”. Він земляк із Лучина, який назавжди залишився у кадрі молодим Вакулою: тим самим парубком, що летів по небу за дивом і став частиною фільму, який пережив десятиліття.
Читайте також:
Вакула из фильма “Вечера на хуторе близ Диканьки” – уроженец Житомирской области
Важливі історії про людей, яких варто пам’ятати. Читайте більше на Telegram-каналі Субота Онлайн та на сторінці у Facebook.
