У будинку Тетяни та Андрія Степових у Малині зараз живуть дев’ятеро дітей. Четверо — їхні власні, ще п’ятеро потрапили сюди тимчасово, бо опинилися у складних життєвих обставинах. За два з половиною роки родина вже прихистила 18 дітей. Тринадцятеро з них залишили дім Степових: восьмеро повернулися до своїх батьків, ще п’ятеро нині виховуються в інших сім’ях. Про життя великої родини Тетяна Степова розповіла Суспільному Житомир. Спочатку хотіли усиновити дитину До патронату Степові прийшли не одразу. Спершу подружжя думало про усиновлення, а потім побачило оголошення про пошук патронатних вихователів. Родина зібрала документи, пройшла навчання — і до будинку приїхали перші діти. Тетяна згадує, що тієї ночі майже не спала: постійно заходила перевірити, чи діти не бояться у незнайомому домі. Згодом дітей ставало більше. У будинку з’явилися додаткові меблі, одяг, іграшки, а на подвір’ї облаштували місце для ігор. До великої родини Тетяна була звикла й раніше — вона сама виховала п’ятьох дітей, а ще працювала кухаркою. Тому великі каструлі, щоденне прання і різні побажання щодо їжі її не лякають.
Патронатна родина Степових. Малин, Житомирщина, 25 серпня 2026 року. Суспільне Житомир/Антоніна Глущенко Одні називають мамою, інші — «тьотя Таня» Звикають до нового дому діти по-різному. Малеча, за словами Тетяни, часто адаптується швидше. Старшим іноді потрібно значно більше часу, щоб почати довіряти дорослим і почуватися спокійно. По-різному вони й звертаються до патронатної виховательки. Найменші можуть назвати її мамою, старші — «тьотя Таня». Є у великому домі й свої маленькі традиції. Діти часто приносять Тетяні польові квіти. Іноді, сміється вона, букети виявляються з сусідських клумб — тоді доводиться пояснювати, що чужі квіти зривати не можна. Допомагає родині й старша донька Єлизавета. Вона вже живе окремо, але приїздить до батьків, може побути з молодшими дітьми, нагодувати їх чи піти з ними на прогулянку.
Тетяна і Єлизавета Степові. Малин, Житомирщина, 25 серпня 2026 року. Суспільне Житомир/Антоніна Глущенко Найважче — відпускати Патронат передбачає, що дитина живе в родині тимчасово. Але провести цю межу емоційно непросто. «Звикаєш. Хоч ти і розумієш,
що це твоя робота, але ти якось звикаєш до цієї дитини», — говорить Тетяна Степова. Для самої Тетяни останній рік став особливо важким. У жовтні 2025 року на фронті загинув її старший син Владислав. Тетяна каже, що щоденна присутність дітей допомагає їй не залишатися наодинці з горем: «Вони витягують мене з цього стану, з цього горя». Степові — не єдина така родина у громаді. Раніше «Субота Онлайн» розповідала про іншу патронатну родину з Малинщини — Олену та Сергія Корзунів Нині у Малинській громаді працюють три патронатні родини. Загалом у них перебувають 13 дітей. Сама Тетяна Степова виховує п’ятьох власних дітей, а у 2025 році їй присвоїли почесне звання «Мати-героїня».
Важливі новини та пояснення — поруч із вами. Читайте більше на Telegram-каналі Субота Онлайн та на сторінці у Facebook.
