Понад 30 солдатських листів - трикутників, як безцінні реліквії, зберігає дочка загиблого на Житомирщині фронтовика Раїса Яцина Листи - трикутники були дуже зручні й практичні в окопному житті колишньої війни. Їх писали на аркушах із зошитів хімічним олівцем. Понад 30 солдатських трикутників зберігає, як безцінні фронтові реліквії, колишній медичний працівник, заслужений донор СРСР Раїса Григорівна Яцина. Пожовклі від часу вісточки з фронту не тільки зафіксували назавжди бойовий шлях її батька, який загинув під час визволення Житомирщини, а й його героїзм і палке кохання. Читати їх без брому просто не можливо: кожен аркуш паперу - свідок пережитого 70 років тому фронтовиком Григорієм Макаровичем Яциною. Ці трикутники до останнього подиху життя зігрівали серце солдатки Домни Антонівни - матері Раїси Григорівни, яку знають у Смілі тисячі людей. В одному з листів Григорій Макарович писав: «Здрастуй кохана! Відсилаю тобі вісточку через кожні три дні. Образ твій надихає мене ще завзятіше громити фαшиcτських мерзотників….Постійно лину думкою в рідні краї. Залишаюся вірним тобі,
як і ти мені. Прошу тільки одне: бережи здоров’я…». Знайшлося місце у трикутниках і для дещо кумедних історій: «…Якось після бою знайшли чималеньке осине гніздо. Мерщій наділи протигази і хотіли відкопати його. Меду, зрозуміло, не знайшли, а від розлючених комах ледь повтікали…» Практично у кожному листі фронтовика жила надія на повернення його до мирного життя. Ось кілька рядків з приводу цього: «Цікаво, де ми будемо працювати після війни, де житимемо? Зрозуміло, вибір за тобою, моя кохана…» Листи з фронту писав він, як і всі бійці, короткі, лаконічні. При цьому не називав свою військову частину та міста, які звільняли. Пояснення зрозуміле: щоб ворог( якщо потрапить до його рук солдатська почта) не міг визначити , які військові частини наступають на відповідному напрямку ділянки фронту. Німецька розвідка скрупульозно за цим стежила. Григорію Макаровичу не судилося зустрітися зі своєю коханою Домною. З душевним трепетом Раїса Григорівна перебирає солдатські трикутники. Один з них написаний Домні Антонівні однополчанами: « Повідомляємо з сумом, що Ваш чоловік був поранений у бою і негайно евакуйований до госпіталю. Про дальшу його долю нічого невідомо…». Тривалий час Домна Антонівна, її родина не знали, де і коли обірвалося життя мужнього захисника Вітчизни Г.М.Яцини. Понад 20 років тривала їх переписка з архівами, іншими державними установами. І нарешті весною 1985 року Домна Антонівна отримала офіційне повідомлення з Житомирського облвійськкомату: «Повідомляємо, що старший сержант Григорій Макарович Яцина загинув при звільненні Житомирщини 30 грудня 1943 року і похований у братській могилі с. Королівка Попільнянського району….». Листи з фронту, які зберігає дочка фронтовика, засвідчують не тільки героїчне минуле, а й палке кохання молодих людей, яке спочатку обпалила, а пізніше спопелила клята війна.
