Герої цієї статті не зірки шоу-бізнесу, не письменники, не політики - їх імена не на слуху. Незважаючи на це, ми бачимо їх щодня. Це люди, які, як усі ми, колись були молодими, потрібними, здоровими. Тепер ми лише поступаємося їм місця в громадському транспорті, іноді гніваючись і не розуміючи, ну куди ж їм потрібно їхати о 7 ранку, і сміємося над дурними, по-нашому, розмовами.
У кожного з нас є бабусі і дідусі, але коли востаннє ми ось так розмовляли з ними про все на світі? Ми рідко замислюємося, про що вони думають, чим живуть, що пам'ятають, що їх радує, а що засмучує.
Чотири милі літні жінки запросили мене в гості, щоб розповісти про це. Коли я проходила на кухню, онук однієї з них зробив жест, стиснувши дві долоні, що означає "кріпися".
Про МОЛОДІСТЬ Марія Герасимівна: "Молодість, у всякому разі, була набагато цікавішою, ніж старість. А тепер мені взагалі нецікаво".
Світлана Борисівна: "Час біжить, не встигаєш озирнутися, недавно було сімдесят, а вже сімдесят п'ять. Усе, що трапилося, повинно було бути. Якось зараз себе вже не асоціюєш з тими дівчатками,
якими ми були тоді".
Софія Олексіївна: "Я була лідером. Мені скрізь і все було шалено цікаво. Я жила, як співала пісні. Скрізь старалася в усьому брати участь.
Я приїхала з села, вступила до університету і зрозуміла свою ущербність в плані культурного розвитку. Відразу ж поступила у вечірній університет музики, потім, через рік, в вечірній університет культури і мистецтва, додатково відвідувала курси медсестер. Я так намагалася все встигнути, все подивитися, все побачити. Добре було, що я не цікавилася нарядами, не думала, що вбрання взагалі має до мене якесь відношення. Плаття на мені, не плаття - я знала, що ось це я - неповторна, особлива, яка є ".
"Навіть учасники війни говорять: нам було добре у війну тільки тому, що ми були молодими. Точно так само і нам було все дарма: ми були здорові, молоді і чекали тільки хорошого, світлого від життя. Ми відчували себе потрібними".
ПРО МОДУ І КРАСУ Світлана Борисівна: "Суконь і вбрань стільки не було, як у молодих зараз. Я пам'ятаю, туфлі мама привезла з Калінінграда - дві пари човників на тоненьких шпильках. Я так і не розібралася,
яка туфелька на яку ногу, тому що вони дуже вузькими були, а все одно носила, бо красиво було. Але все ж за модою тоді так не гналися, як зараз, та її і зовсім практично не було ".
Дарина Іванівна: "Не тільки нарядами не цікавилися, але і дієтами. Зараз молоді дівчата як схиблені просто, ну як же так: 14-17 років, а вона вже сидить на дієті. У нас в принципі такого поняття не було: прийдеш в інститутську їдальню, там теплий чай, хліб і гірчиця. Поїв і побіг на заняття - ось і вся дієта ".
Софія Олексіївна: "Наш керівник в університеті колись зібрала нас і сказала:" Дівчата, я вас дуже прошу, деякі наші учні - випускники з дитячих будинків. Якщо у вас є наряди, красиві сукні - це добре, але надягайте їх в ресторан, в театр, а сюди, на навчання, ходіть дуже скромненько. Колечок, сережок, не носіть, будь ласка, зачісок і макіяжу яскравого не будете робити. Адже є ті, хто не може собі цього дозволити ".
І всі ставилися з дуже глибоким розумінням до такого прохання".
Марія Герасимівна: "Краса зберігається, звичайно, не за допомогою грошей. Адже раніше які у нас гроші були - копієчки.
А хіба ми були некрасивими?" Про СЕКС Софія Олексіївна: "Дійсно було страшно виходити заміж, якщо ти не дівчина. Та й не кидали так люди один одного, як рукавички. Було дуже велике почуття відповідальності у чоловіків. Без всяких проб зустрічалися і одружилися, вважалося, що інтим додасться".
"Жінки знахабніли: ніколи нам в голову не приходило щось там шукати, цих всяких відчуттів. Більшість взагалі поняття не мало, що з чоловіком в цьому плані можна отримати задоволення".
"У мене був випадок, це анекдот просто. Приходить якось на роботу моя колега і ридає. Ми питаємо:" Ну, розкажи, що сталося ?! ".
Вона розповідає: "Мій вже зовсім здурів, що він вчора виробляв ввечері! Прийшов випивший трохи і каже мені:" Валька, скидай сорочку! " Ми з подивом: "Ти заміжня і доньку вже давно народила, що сорочку ні разу не знімала?".
Ну що ти хочеш від такої жінки ... Не дивно, що у неї чоловік гуляв! Коротше кажучи, дивні ми були в цьому відношенні ".
"Одружуватися чи вийти заміж - це не тільки спати разом. Це таке коло обов'язків! Ліжко - це тільки вершина айсберга. Ну не вмієш ти чогось,
не знаєш, значить навчитеся разом".
Про ДРУЖБУ Софія Олексіївна: "Ми допомагали один одному все життя. Ми оберігали і дуже поважали один одного. У нас були комуністичні відносини.
І старалися, звичайно, не сипати сіль на рану: якщо видно, що хтось завівся, то ми його просто залишали у спокої. А якщо хтось у біді, значить, потрібно допомагати. Доброта, розуміння, взаємодопомога - це святе. Завдяки цим простим людським правилам наша дружба триває майже півстоліття".
ЧОГО ШКОДА Дарина Іванівна: "Я не могла носити те, що хотіла, а носила те, що могла собі дозволити".
Марія Герасимівна: "Про те, що у мене троє дітей, я не жалкую. А ось що вийшла заміж за цю людину, про це шкодую, бо не любила свого чоловіка усе своє життя. А тоді розлучення це був нонсенс. Тому так жила і ненавиділа".
Софія Олексіївна: "У мене залишилося відчуття нереалізованості у своїй професії. Я знаю, що я була здатна на більше. Сама, звичайно, винна. Але тоді я поставила на перше місце сім'ю, дітей".
Світлана Борисівна: "Я жалкую, що молодість пішла і ми не вічні. ВідганяЮ, звичайно, від себе ці думки.
Помирати дуже не хочеться. Навіть слово це вимовляти страшно".
Софія Олексіївна: "Мене дуже вразило те, що я побачила, коли була на відпочинку в Греції: молода сім'я, абсолютно юні люди, відпочивали з 2-місячним дитиною. Як вони можуть так вільно пересуватися з дитиною, їздити в інші країни?! У нас, коли народжувалися діти, вважалося - мінус життя, свободи - 3 роки. Ти був прив'язаний повністю до будинку. А зараз молоді абсолютно спокійно до цього ставляться - і, дивно, але у них виходить! Я подивилася: без бабусь, без дідусів, що хочуть, те й роблять. Я жалкую, що в наш час ми так не могли, не відчували такої свободи ".
Про МОЛОДЬ Світлана Борисівна: "Я пам'ятаю, коли була дівчиськом, якщо їсти захотіла, пиріжок якийсь купила, стояла і їла його збочку - мені соромно було йти і їсти його у всіх на виду. Зараз же і курять, і з пляшечками ходять, і все що хочеш можна побачити. Виховання сучасне грунтується на волі, і це не завжди добре ".
Софія Олексіївна: "Дуже неприємно, коли йдуть молодіжні компанії, дівчата і хлопці, і чутні ці - ... фразеологізми".
Марія Герасимівна:
"Найстрашніше, що дівчата курять, особливо юні, коли йдуть вулицею ... Неможливо дивитися".
Дарина Іванівна: "Все залежить від людини: якщо хтось хоче свою молодість проводити в інтернеті, сидіти вдома, не спілкуватися, нічим не займатися, хай сидить. Зараз без обмежень можна кудись поїхати, щось подивитися. Це нерозумно, якщо молода людина не використовує своїх можливостей ".
Про СТАРІСТЬ Дарина Іванівна: "Треба намагатися бути потрібним, треба намагатися бути самому собі не тягарем і не обтяжувати інших: ні своїми болячками, ні своїми проблемами. Треба мати мужність справлятися самостійно. Красива старість не повинна бути надокучливою".
Світлана Борисівна: "Я хочу сказати банальну, звичайно, річ, але повторити її ніколи не буде зайвим: потрібно поважати старість, тому, що старість колись прийде і до тебе".
Софія Олексіївна: "Багато хто відчуває себе зобов'язаними досі перед дітьми, внуками, а я дала собі спокій. Якби не походи в поліклініку і аптеку, взагалі все було б прекрасно".
ПОРАДИ Софія Олексіївна: "Хочеться дівчатам сказати: найголовніше - це повага до себе. Адже дуже багато залежить саме від поведінки дівчини. Мене в житті жоден чоловік не образив, ніколи ніяких некрасивих домагань не мав, тому що я цього не хотіла. Люди дуже відчувають дистанцію і твої межі дозволеного. Не можна, звичайно, сьогодні бути зовсім затиснутою, синьою панчохою. Але почуття власної гідності в будь-якому випадку має бути. Треба зупинитися і подумати: хто я, навіщо я, куди ж я йду, що я роблю? Кожен момент потрібно відчувати і задавати собі питання".
