Так у Бердичеві, певно, ще не зустрічали нікого: абсолютно увесь перон залізничного вокзалу був ущерть заповнений людьми, котрі чекали одного-єдиного потяга. І не лише школярами (їх була більшість), але й пересічними бердичівлянами, представниками різних поколінь. Так у нас зустрічали бійців 26-ої Бердичівської артилерійської бригади, які поверталися із АТО.
В очікуванні потяга, який дещо запізнювався, люди разом співали гімн, перегукувалися “Слава Україні” - “Героям Слава” та виконували вже всесвітньовідомий хіт про Путіна. А ще: увесь перон майорів у жовтоблакитних кольорах (кульках, прапорах, найбільшим із яких був кількаметровий стяг другої гімназії), та ряснів квітами. Емоції, які переповнювали зустрічаючих, були безмежними і різними: від не до кінця побореного страху за рідних до неймовірного щастя майбутнього побачення та невіри у те, що
