Перш ніж розпочати свою розповідь, хочу повідомити читачів, що ця історія в жодному разі не є піар-кампанією до наступних виборів, або замовним матеріалом для чергового хизування народного обранця, мовляв: «Подивіться, який я хороший». Ні. Ця людина його читатиме вперше разом із вами, а, можливо, й не читатиме зовсім. Просто так хочеться, щоб таких людей було більше, особливо там, звідкіля керують країною, у Верховній Раді, а ще – щоб люди знали, що не помилилися у виборі.
Минулого року ми розповідали про юного, сильного духом мешканця Ружина Богдана Денисевича, який, незважаючи на страшний медичний вирок, у свої сімнадцять став переможцем у змаганнях І Чемпіонату Світу з армспорту серед спортсменів з УОРА. Людям із такою силою волі та жагою до життя можна лише по-доброму позаздрити, адже інший на його шляху, напевно, зламався б давно, а Богдан, наперекір витівкам долі, крок за кроком йде до омріяної мети.
Зайнявши перше місце на Чемпіонаті України з армспорту серед спортсменів з УОРА 6 травня, Богдан потрапив до збірної України та отримав честь представляти її на світовій спортивній арені у Болгарії.
Проте і тут доля вирішила пожартувати з хлопчиною. Подавши документи на закордонний паспорт, йому відмовили, мотивуючи це тим, що пристрій, який їх виготовляє, поламався. І що цікаво, що один він із 36 чоловік не отримав паспорта.
Як розповів тато Богдана, Євген, родина зверталася у всі можливі і неможливі інстанції, проте скрізь розводили руками. Мама Богдана, Аліна, на мить навіть втратила надію і була переконана, що на цьому доведеться зупинитися. Адже строки подачі документів на відкриття закордонної візи «піджимали». Проте Євген запевнив дружину, що вони повинні боротися до останнього.
Допоміг сім’ї щасливий випадок, не без участі близьких друзів Євгена. Вони дістали контактний номер телефону довіреної особи одного із депутатів Верховної Ради. Уважно вислухавши, Людмила перейнялася ситуацією, що склалася у родині і пообіцяла обговорити це питання з керівником. Проте того ж дня вона так і не зустрілася із депутатом. Надія у серцях родини з кожною годиною слабшала, проте не гасла, і, напевно, ця віра була настільки сильною, що уже через день Богдан разом з татом стояли на порозі Головного управління Державної міграційної служби України в Києві на отримання закордонного паспорта юному спортсмену.
Пройшовши тернистий шлях до збірної України Богдана спіткала ось така, здавалось би, невагома перешкода, на подолання якої було витрачено чимало зусиль. Проте є ще на світі люди, які не вимірюють все в умовних одиницях. Зустрівшись наступного разу з Людмилою, Євген запитав: кому ж родина завдячує шансом сина дійти до великого спорту. На що та відповіла: «Олександр Ревега. Він представляє ваш округ у Верховній Раді…»
Як віддячити народному обранцю, сім’я довго думала, адже його допомога не вимірюється в жодних земних речах. Тому й вирішили розповісти про свою історію вам, читачам. Аби ви знали, що світ не без добрих людей і усе безкорисне добро завжди повертається сторицею.
P.S.Нині ж Богдан Денисевич шостого червня зайняв перше та друге місце в чемпіонаті з армреслінгу серед спортсменів з УОРА у Болгарії м. Софія (25 th European Armwresling Championship...Sofia,Bulgaria 2015).
