Житомирщина славиться легендарною 30-ю окремою механізованою бригадою, яка відрізняється неабиякою мужністю. «ЖИТОМИР.today» вирішив розповісти про відому «тридцятку».
Історія легендарних
Була створена 1 вересня 1941 року в місті Самарканді Середньо-Азіатського військового округу як 83-я кавалерійська дивізія. А 1 серпня 1945 року переформована в 11-у гвардійську Рівненську механізовану дивізію. У 1956 році частини дивізії брали участь в придушенні операції «Вихор» в Угорщині.
На початку 1957 року дивізія була передислокована в Новоград-Волинський, а у квітні того ж року переформована в 30-у гвардійську Рівненську танкову дивізію.
У грудні 1991 року дивізія увійшла до складу Збройних Сил України. У 1993 році увійшла до бойового складу 8-го армійського корпусу. У 1999 році дивізії було присвоєно назву «Новоград-Волинська», а 30 липня 2004 року дивізія була переформована в 30-у окрему механізовану бригаду.
У 2005 році на базі “тридцятки” було розпочато експеримент щодо укомплектування військовослужбовцями за контрактом.
Під час війни на сході України бригада вела важкі бойові дії в Секторі «Д»,
окремі підрозділи брали участь у боях за Іловайськ.
Високі нагороди
У березні 2015 року звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» присвоєно командиру механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади 8-го армійського корпусу підполковнику Сергію Собку, під керівництвом якого підрозділ протягом липня-вересня 2014 року виконував завдання на території Луганської області і взяв стратегічний плацдарм Савур-могила. А також командиру механізованої роти механізованого батальйону старшому лейтенанту Володимиру Гринюку. Завдяки його рішучим діям улютому 2015 року під час зачистки населеного пункту Логвинове штурмова група захопила частину населеного пункту. При цьому особисто Гринюк знищив три одиниці бронетехніки та до 30 бойовиків. Під час проведення операції отримав поранення, але продовжив керувати зведеним підрозділом. Підпорядкований йому підрозділ знищив велику кількість бронетехніки та живої сили незаконних збройних формувань.
Виходять з оточення і встигають брати полонених
Бійці 30-ї бригади в лютому цього року зуміли вибратися через мінне поле з оточення в Логвинове.
Про це на своїй сторінці в Фейсбук повідомив журналіст і волонтер Родіон Шовковський. Він також розповів, що по дорозі українські військові зуміли взяти в полон 15 терористів. Крім полонених бойовиків солдати також захопили три міни ПТУРСи російського виробництва 2014 випуску.
Без води та їжі, але тримали оборону
Першій роті 1-го батальйону 30-ї бригади пропонували здатися в обмін на життя, але вони вистояли, трималися п’ять днів без води та їжі. Зв'язку із командуванням не було, тому хлопці вирішили виходити з оточення на свій страх і ризик. І вийшли. Правда, з втратами... В цілому, з 96-ти бійців боєздатними залишилися 43. Решта – "двохсотий", "трьохсотий", семеро хлопців залишилися у полоні.
У котлі…
10 серпня терористи обстріляли з російських "Градів" село Степанівку Донецької області. Внаслідок обстрілу, що вівся з території Російської Федерації, населений пункт був повністю знищений.
«Ще вчора квітуче поселення, де проживало більше тисячі людей і бігали діти, тепер знищено дотла залпами з БМ 21 "Град". Ракети влучно потрапляли в мирні будинки українців і руйнували все,
і вдома, а й людські і долі», - писали ЗМІ рік тому.
Тоді під ураганним вогнем бойовиків загинуло багато бійців 30-ї окремої механізованої бригади. В інтернеті було чимало публікацій про покинутий командирами напризволяще особовий склад, ходили чутки про сотні загиблих (Міноборони це спростовує)...
Деякі ЗМІ, посилаючись на інформацію бійців 30-ої окремої механізованої бригади, розповідали, що у так званому "котлі" – оточенні російських танків і піхоти, за 10 днів у Степанівці бригада втратила близько тисячі чоловік. Хлопці запевняли, що в розташування повернулася приблизно десята частина їх підрозділу.
Кількасот житомирян зутрічали загиблого бійця навколішки
Пізно ввечері 22 травня люди почали збиратися на в’їзді до Житомира, щоб зустріти загиблого героя – 24-річного старшого лейтенанта 30-ї окремої механізованої бригади міста Новограда-Волинського Артема Абрамовича.
Житомиряни зустріли героя «живим» 300-метровим ланцюгом уздовж дороги. При цьому вони тримали у руках запалені свічки та лампадки. Кожен із присутніх опустився навколішки, щоб вшанувати полеглого земляка.
Героя зустрічали вигуками: «Герої не вмирають!» і «Слава героям!». Далі житомиряни вшанували пам'ять бійця хвилиною мовчання. Після цього кожен залишав квіти на капоті автомобіля з тілом Артема.
Боєць 30-ї бригади з позивним "Кобзар" знає на пам'ять десятки творів Шевченка
Мобілізований боєць 30-ї бригади Микола Канайкін з собою на Схід взяв «Кобзар» Тараса Шевченка. Після другого Майдану Микола ще більше почав зачитуватися віршами Шевченка. Запевняє, що в кожному із них можна знайти відображення нинішніх подій в Україні. Каже, що Шевченко дійсно був пророком і наголошує, що його твори завжди закінчувалися оптимістичними рядками про перемогу правди і людей.
Підняття військового духу
Коли немає підтримки від держави, в десятки разів приємнішим стають концертні програми. Самі бійці неодноразово говорили, що навіть півгодинний концерт допомагає відволіктись. Так, зовсім нещодавно, у вересні, для 30-ї бригади в АТО виступила Оксана Білозір. Співачка виконала ряд відомих народних пісень і власних популярних композицій, а також висловила слова щирої вдячності та підтримки захисникам Батьківщини.
Вічарка врятувала бійців
Коли почався вночі обстріл 30-ї бригади, хлопці спали у наметі. Військовий Сергій каже: “Чую що хтось мене лиже, подумав, що жінка цілує”.Говорить і так мені солодко, і приємно, що відкривати очі не хотів. Сплю і мрію, і тут, хтось почав гавкати і прямо-таки вереск. Сергій відкрив очі і перед ним вівчарка скиглить, гавкає, просить. Розвідник зрозумів, що сталася якась біда, спросоння виліз зі спальника і побачив, що почався обстріл їх позицій з «Градів». Сергій почав терміново будити товаришів і одночасно збирати ті речі, що потрапляли в поле зору: взуття, одяг, їжу, броник і каску... «і так навантажив, що ледве в руках тягнув». У цьому процесі хлопець намагався схопити і собаку, щоб вже виходити. Але розумна вівчарка зорієнтувалася і сама взялася допомагати бійцеві тягти його речі. Собака взялася зубами за спальник і разом з ним почала тягнути все “добро” з намету. Вони встигли. Рівно за пару хвилин шатро загорілося і все, що було згоріло. Вівчарка врятувала життя нашим хлопцям. Тепер вони її називають – Рятувальник.
Далі буде...
Нагадаємо, що редакція «ЖИТОМИР.today» підібраланайцікавіші факти про житомирську 95-ту бригаду.
