Березівка і Березівська сільрада в цілому, як адміністративна одиниця, є унікальними та протирічними з багатьох причин. Тут багато у чому проявляється краса та убогість нинішнього українського села, яке ще не отямилося від "незалежного" шоку 90-х років, знищення КСП у 2000-х і безпорадності останнього десятиліття. Воно з острахом, без райдужних перспектив на майбутнє, увійшло у 21 сторіччя і його вже нудить від нинішніх "реформ", зубожіння народу та цілеспрямованої політики "шоколадників" на знищення українського села - цих політичних пройдисвітів, закордонних наймитів та блюзнірів при владі. Все, що створено самовідданою працею попередніх поколінь жителів цієї громади, зараз у запущеному стані і якщо й працює, то не на користь людей, а на збагачення окремих осіб, які зуміли наловити "рибку" у "мутній воді" чвертьвікового періоду "розбудови" "незалежності". Колись промислово потужна військова частина у Березівці-1, що мала найсучасніше обладнання по обслуговуванню ракетної техніки дорозтрощується, завод по випуску газових котлів працює на приватну кишеню і ніякої ролі у розвитку навколишніх сіл не відіграє,
величезний щебеневий кар'єр "дише на ладан" і навіть його знаходження поруч з міжнародною трасою, яка будувалася заново до Євро-2012, не дало йому змоги щось заробити на цьому, бо комусь було вигідно за бюджетні кошти возити щебінь з Бердичівського району. Колишній знаменитий і багатий радгосп "Черемошне", на кошти якого й була збудована вся інфраструктура навколишніх сіл, "почив у Бозі", а зараз функціонують якісь відпочковані залишки його структур, які неодноразово перепродані та за потужністю не йдуть ні в яке порівняння з аграрним велетнем радянських часів. Продовжує працювати Березівське лісництво, проте воно не є юридичною особою і кошти від нього до сільського бюджету не поступають. То ж, сільська казна у Березівці далеко не з найбагатших у районі, люди зневірені, і лише міжнародна траса, яка розрізає село навпіл і через це створює певні незручності для населення, і по якій шмигають різношерстні автомобілі з усієї Європи та інфраструктура при ній, диссонують з реальним станом справ у сільській громаді, яку з листопада 2015 року очолив новий голова - донедавна приватний підприємець Сергій Чорнуха.
Нещодавно він розповів кореспонденту "Сільського життя" про життя та проблеми сіл та мешканців Березівської сільради, до якої входять ще населені пункти Березівка-1, Дубовець, Черемошне та Богданівка. - Сергію Анатолійовичу, днями виповнилося 100 днів вашого головування. Які ваші враження? - Знаєте, мене обрали на посаду голови з зовсім іншого виду діяльності. Я до цього займався підприємництвом у сфері транспортних послуг. Тому перше, що вразило мене у системі органів місцевого самоврядування, так це її забюрократизованість. Дуже обмежені можливості для самостійної роботи. Фактично кожен крок регламентований. А зробиш по-своєму, по-іншому, відступиш від інструкцій, тут на тебе відразу чекає і адміністративна, і кримінальна відповідальність, і корупція - що завгодно. Дивує, що якщо навіть маємо фінансові можливості чимось допомогти закладам, що знаходяться на території сільської ради, то законом чи постановою це забороняється. Наприклад, звернулися до нас Березівська та Черемошнянська школи з проханням придбати бензопилу та ноутбук, то ми спочатку маємо затвердити свій бюджет,
потім прийняти рішення на сесії сільради про виділення субвенцій цим школам, перерахувати кошти в районне фінуправління, там мають дочекатися, поки пройде сесія районної ради, де мають затвердити цю субвенцію, після цього вона потрапить у відділ освіти РДА, де виділять кошти школам на придбання цієї бензопили та ноутбука. І кому потрібна така тяганина? Допомога потрібна була, коли попросили, а не через кілька місяців. Чи візьмемо наш дошкільний навчальний заклад у колишньому військовому містечку Березівці-1. Ми там вже завершили ремонт першого поверху і взимку його потрібно опалювати. Але, знову ж таки, коштів сільрада виділити не може, бо він ще не введений в дію, а щоб його запустити потрібно ще 493 тис.гривень на облаштування: треба придбати холодильники, пральні, ліжка, ковдри, постіль, покриття на підлогу, меблі тощо. Сто тисяч з цієї суми нам виділив районний бюджет, ще двісті тисяч депутат районної ради В.Стах обіцяв через народного депутата В.Развадовського з державного бюджету, а ще двісті тисяч ми вже самі знайдемо. Ще що мене здивувало під час ознайомлення зі станом справ у дитсадку у військовому містечку,
так це ціни. Наприклад, мені незрозуміло, як складалася та проектно-кошторисна документація і як проводилася її експертиза, коли за установку одного унітаза там заплановано сплатити по сімсот гривень? Та спитайте у будь-якого сантехніка, ця робота навіть зараз, а не коли був створений проект, коштує двісті гривень. Куди піде 500 гривень з сільського бюджету? І це лише один факт, а їх там у проекті чимало. Тому друге, що мене дивує у нинішній бюджетній системі органів місцевого самоврядування, це необгрунтовано завищені ціни під час будівельних робіт. Це - і неефективне витрачання бюджетних коштів, і корупція водночас. До речі, стосовно дитсадка ми маємо ще одну колізію. А чи зацікавлена районна влада у швидкій здачі того дитсадка? Бо ж після цього потрібно буде постійно виділяти кошти з районного бюджету на його утримання. З бюджету сільської ради ми фінансувати не можемо - закон не дозволяє. Та й коштів цих немає - після того, як держава по-шахрайськи забрала у нас податок з фізичних осіб і передала його районному бюджету та "добровільно" об'єднаним громадам.
Навіщо так робити? Цей податок сплачується мешканцями всіх сільрад, а користуються ним лише "добровольці"? Навпаки, щоб побачити ефективність від тієї "реформи" по децентралізації, всі мають бути у рівних умовах і тільки тоді можна побачити, що дасть нам ця "реформа" на селі. Ось таких нюансів я зустрів чимало протягом перших ста днів роботи. - А скільки, до речі, діток піде у дитсадок у Березівці-1? - Ми маємо відкрити три групи по 25 діток. Всього - 75 дітей. Це значно зніме рівень напруги у цьому питанні, але повністю не вирішить її. - Місяців до два назад, мені довелося побувати у Черемошнянському дитсадку і його працівники були стурбовані чуткою про їхнє можливе закриття?.. - Якби це залежало від сільської ради, то ми б дивилися по власних коштах. Але утриманням дитсадків займається відділ освіти РДА, де мене запевнили, що поки що планів закривати дитсадок у Черемошному немає. Та й куди закривати, коли він і так переповнений, а список бажаючих надто великий. Ще у нас є ДНЗ короткотермінового перебування у Березівській школі, але й він не вирішує проблеми.
Тому запуск першої черги дитсадка у Березівці-1, я вбачаю своїм одним з першочергових завдань. - Знаєте, в останні роки, заїжджаючи до військового містечка, там вражає те, як дотрощуються будівлі колишньої військової частини… -Згоден з вами, і будівлі розтрощуються, і холодно взимку у закладах, що розташовуються там. Будемо, по мірі можливостей виправляти ситуацію. Я навіть хочу запропонувати у ФАПі, бібліотеці, будинку культури, на пошті встановити пічне опалення. Бо іншого виходу я не бачу, щоб зігріти приміщення та людей у холодну пору року. Є у нас вже такий приклад у Черемошнянському Будинку культури, 40-річний ювілей якого, завдяки повідомленню у вашій газеті, ми будемо відзначати у травні. Думаю, що це ми організуємо на 14 травня і водночас відсвяткуємо День села та День матері. - Якщо ми вже говоримо про Черемошне, то які проблеми існують у місцевій школі? -Я знаю ситуацію у ній, бо там навчається двоє моїх дітей. Там також проблема з опаленням: котельня знаходиться далеко і стальні труби мережі віддають багато зайвого тепла на обігрів землі.
Колись планувалося перевести котельню на парникове господарство поруч зі школою, але коштів на це не вистачило. Директор школи казала, що цей освітній заклад потрапив до державної програми утеплення, тому є надія, що вдасться поремонтувати дах, що протікає, а також замінити вікна та двері. - Ви живете у Дубовці. Яка там ситуація? - Там ситуація більш-менш нормальна. Місцеву школу, яку районна влада хотіла закрити, громаді вдалося відстояти. Центр життя тут вирує навколо клубу. Він у нормальному стані, нещодавно там було зроблено ремонт, функціонує бібліотека, розміщено там і ФАП. Основне питання, над яким доведеться працювати - це теж опалення у зимову пору. раніше там діяло електроопалення, але ця система "тягнула" дуже багато кіловат і фінансово була неефективною. Я тут також думаю потрібно буде встановити грубки, а паралельно потрібно подивитися, в якому стані старий котел і як його можна використати з користю. - В останні роки, знаю, що в Березівці існувала проблема з водопостачанням, яка зараз тут ситуація? -Проблема водопостачання у Березівці була і залишається актуальною ще з радянських часів.
Як тільки було створено Березівський гранкар'єр, вода у селі зникла. Тому ще у сімдесяті роки минулого сторіччя на кошти того ж кар'єру і була збудована мережа водопостачання протяжністю 15 кілометрів. Зараз нею опікується сільрада. Кілька років у нас були проблеми з насосом, який постійно виходив з ладу. Зараз більш актуальним стало питання якості води - вона тіче іржава. Все це через старі труби, які вже і поржавіли, і мають наліт. На вирішення цього питання ми маємо використати кошти з сільського бюджету. Приватна фірма пропонує нам почистити труби з розрахунку 70-80 грн. за погонний метр. Це десь 1 млн. 200 тис. грн. У нас таких коштів немає, тим більше, що використання "крота" може вивести з ладу й заржавілі з'єднувальні флянці труб, що створить ще більші проблеми. Тому доведеться вирішувати це питання по-іншому. Будемо ставити задвижку і прочищати труби мережі напором води частинами. То ж, як я вже казав, вбачаю для себе два першочергових завдання: запуск дитсадка у Березівці-1 та чистку труб водомережі у Березівці. - Що ж, бажаю успіхів у цих нелегких,
але конче необхідних громаді справах. Наостанок ще одне запитання, яке я вже традиційно задаю сільським головам: яке ваше ставлення до "добровільного" об'єднання територіальних громад? - Ви знаєте, я раніше взагалі не був у темі, але протягом трьох місяців постійно "мусолиться" ця тема і у мене починає формуватися власна позиція. Вона полягає у тому, що я не бачу доцільності цього об'єднання. Я не бачу, що громади стануть більш заможнішими від цих нововведень, а навпаки - створять купу нових проблем і людям, і місцевій владі. Наприклад, зараз ми маємо, хоч якийсь, але свій бюджет, а якщо об'єднаємося, треба буде кудись їхати, щоб просити наші ж гроші. І - чи дадуть ще? Та й довіряти нашій державі дуже важко. По-перше, важко назвати хоча б одну "реформу", яка б закінчилася успішно. А, по-друге, коли керівництво держави проявляє шахрайство з відбиранням ПДФО від сільрад на користь об'єднаних громад, це не викликає довіри. І люди говорять конкретно, що знищили колись колгоспи, а тепер хочуть знищити і село в цілому. Селу потрібні справжні, серйозні економічні реформи,
щоб відродити його, а разом з ним відродиться й Україна. На змімку працівники Березівської сільради: бухгалтер Н.Шеїна, сільський голова С.Чорнуха, секретар сільради Н.Добжанська, землевпорядник Н.Козакова, зав. клубом Д.Куліш. З книги "Житомирська область у складі УРСР" (1973 рік) БЕРЕЗІВКА - село, центр сільської Ради, розташоване за 16 км від районного та обласного центру й за 5 км від залізничної станції Дубовець. Через село проходить автошлях Київ-Львів. Дворів - 306. Населення - 1125 чоловік. Сільраді підпорядковані села Богданівна, Вигода, Дубовець, Садки, Черемошне. На території Березівки розміщена бригада колгоспу ім. Ватутіна, центральна садиба якого міститься в Дубовці. Вирощують переважно зернові культури, картоплю, хміль, льон. Тут є середня школа, де 35 учителів навчають 460 учнів, спецшкола-інтернат на 196 дітей, де працює 46 вчителів, клуб, три бібліотеки з книжковим фондом 26 тис. примірників, лікарня на 25 ліжок, аптека, будинок побутового обслуговування. За успіхи у праці 56 трудівників села відзначено орденами й медалями СРСР, серед них орденом Леніна нагороджений учитель О.
Н. Таргоній. Партійна організація налічує 43 комуністи, комсомольська - 124 члени ВЛКСМ. Село засноване в XVII столітті. Радянська влада встановлена в січні 1918 року. На фронтах Великої Вітчизняної війни проти фαшиcτів билися 240 жителів села, з них 33 загинуло, 205 - нагороджено орденами й медалями Радянського Союзу. У боях за визволення Березівки загинув 31 солдат Червоної Армії, серед них А. Н. Мещеряков, В. А. Ткачов, Г. К. Музиченко, X. Бахтияров, К. Тімербаєв, К. Байкуловта та інші. Воїнам, які полягли в боях за визволення Березівки від німецько-фαшиcτських загарбників, трудящі села встановили два пам'ятники. Поблизу Черемошного знайдено кам'яні знаряддя доби бронзи та предмети кінської збруї давньоруських часів. А ось як трактують історію села Березівка ненависники його радянського минулого у Вікіпедії. Вибирайте, кому що подобається. Засновано ніби у 1200 році, в період роздроблення Київської держави. Ця версія ґрунтується лише на факті, що на околицях села виявлено предмети часів Старої України. У 1917 село входить до складу УНР. Але 1920 його окуповують російські комуністи. А невдовзі село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932-1933. 9 липня 1941 із села втекли організатори Голодомору - сталіністи. У Другій світовій війні на боці СССР брали участь 240 жителів села - переважно насильно мобілізованої молоді. З них: 33 - загинуло, 205 - нагороджено відзнаками із пентаграмою та портретами Сталіна. СССР повернувся до села 31 грудня 1943року. У селі існував колгосп ім. Ватутіна, на сьогодні майже повністю зруйнований, втратив своє цільове призначення. Раніше високорозвиненим було хмелярство та льонарство, проте ці галузі зараз занепали. Наш кор.
