Будинок 27-річної житомирянки, члена обласної громадської організації мистецько-культурна спілка народних майстрів «Мистецьке Полісся» Г.О.Ткачук схожий на справжню галерею.
Адже тут все прикрашено виробами, виготовленими у доволі нелегкій і маловідомій техніці — фріволіте, а також вишитими рушниками, картинами тощо.
Про себе Галина Олегівна розповідати багато не любить.
— Подивіться краще мої роботи, в які вкладаю душу і серце, — сказала, посміхаючись, майстриня. — Взяти до рук голку та нитки, щоб вишити рушник, мене навчив мій тато Олег Іванович. А різноманітні весільні жіночі прикраси, оздоблення кухонного текстилю, одягу, сережки, браслети, кольє, рукавички, маски та інші декоративні речі, виготовляти в техніці фріволіте мене навчила ще в 6-му класі викладач колишнього міського будинку піонерів Т.О.Летошко. Серйозно займатися цим мистецтвом почала два роки тому.
Фріволіте (з французької frivolite — легкий, порожній) — техніка плетіння ручного мережива з використанням спеціальних інструментів (коклюшок, човників, голок), яка у Європу прийшла від народів Сходу в ХV столітті.
Деякі вчені вважають, що таке мереживо було відоме вже у Стародавньому Єгипті та Китаї. Його також називають вузликовим мереживом, адже воно складається з вузлів і піко, які формують основні елементи фріволіте — кільця та дуги. Доробок майстрині — більше сотні різноманітних виробів. Нині вони прикрашають колекції любителів мистецтва й ручної роботи в Україні, Росії, Польщі, США. Своє мистецтво вона демонструвала на спеціалізованій виставці hand made у Львові, організованій Всеукраїнською спільнотою рукоділля «Золоті руки», яка відбулася в 2014 році, а також на Х міжнародному етнічному фестивалі «Країна мрій», ініціатором проведення якого у столиці став відомий співак Олег Скрипка. Бере участь у багатьох культурно-мистецьких заходах у Житомирі.
За освітою майстриня — фінансист, закінчила Житомирський національний агроекологічний університет. Але за фахом довго працювати не захотіла, тому й вирішила присвятити себе мистецтву. Це жінці подобається, цим вона живе. Хоча захоплення — не з дешевих, воно дуже подобається майстрині, допомагає відволіктися від щоденної суєти.
Для своїх виробів Галина Олегівна використовує нитки німецького, турецького та французького виробництва. Намиста, сережки та кулони прикрашає камінням Сваровські. Бісер використовує чеський, фурнітуру — посріблену. Робить і брошки з холодного фарфору. Він — із Бельгії.
Також «золоті руки» цієї жінки виготовляють обкладинки на паспорт, вишиті на мішковині, іграшки із запахом кави, ванілі, кориці. А новорічні віночки вона робить із соснових шишок та вишневих, персикових, сливових абрикосових кісточок, а ще — жолудів, горіхів. Потім їх розфарбовує. На Великдень крашанки обплітає бісером.
Окрім заняття фріволіте Галина Ткачук полюбляє електронні моделювання та графіку, а ще — подорожувати визначними історичними місцями України та зарубіжжя.
Джерело: Житомирщина
