Якби якийсь божевільний надумав скласти рейтинг горя, то, мабуть, втрата матір'ю свого сина – найгірше, що може трапитись на цьому світі. Жодні слова, вмовляння та співчуття не здатні зробити меншим той біль, що роздирає на шматки материнське серце та душу.
18 травня під Авдієвкою ворожа куля снайпера обірвала життя бердичівлянина Атішева Радислава Олександровича. 14 червня йому виповнилося б 28 років.
«Плани, мрії, сподівання обірвала ворожа куля. Радислав, як і сотні тисяч українських солдатів, пішов захищати Батьківщину, її територіальну цілісність та єдність. Захистити кожного з нас. Щоб ми могли працювати, навчатися, творити. Людина живе доти, поки живе пам'ять про неї. Наша пам'ять про Радислава житиме вічно, адже батьки дали йому прекрасне ім'я – Радислав. Це радість, яку він ніс впродовж 27 років. А слава житиме з ним вічно», - переконана заступник міського голови Валентина Адаменко.
Люблячий син та брат, він був справжньою надією та опорою для мами Оксани Феодосіївни, двох сестер Наталі та Марії. Його смерть стала непоправною втратою для усіх, хто його знав.
«Коли прийшла звістка про страшну загибель Радислава, було дуже холодно і хмарно. А сьогодні повернулось сонце. Радислав прийшов в клас з такою посмішкою, що вона могла розтопити серце будь-кого. Він міг відволікти від будь-якої проблеми. Він сяяв посмішкою. Усі ці дні я згадую тільки його посмішку… Шалена, брутальна найгірша куля забрала з життя таку прекрасну людину. Не народяться діти, не розквітне кохання, але ніколи не погасне пам'ять про Радислава, який осяяв нас усіх своїм життя на цьому світі», - зазначила класний керівник Радислава у школі Тетяна Еверт.
У своєму житті Радислав найбільше прагнув мистецтва і краси, бо ця краса була в нього в душі. Тому після навчання в педколеджі, вступив до Харківської державної академії культури. Навчався заочно.
Цьогоріч виповнилось десять років, як Радислав закінчив педколедж. Його похорон співпав з днем зустрічі випускників усіх років музичного відділення закладу, тому в останній путь Радислава прийшли провести усі його одногрупники. «Ми співчуваємо мамі, меншій і старшій сестричці. Мама завжди називала Радіка Ромашкою.
Назавжди в наших серцях, пам'яті залишиться його світла головка та блакитні очі, сяюча посмішка. Він завжди був дуже доброзичливим, усміхненим, гарним товаришем і студентом», - згадала класний керівник Радислава, викладач педколеджу Ліна Зеленянська.
Як будь-який справжній чоловік, Радислав Атішев служив в армії. А з грудня 2015 року став військовослужбовцем-контрактником однієї їз військових частин області. Там згадують його, як вірного бойового друга та товариша. Сумують разом з рідними Героями військовослужбовці Бердичівського гарнізону.
«Він загинув за тих, хто сьогодні живе. За тих, хто ще може і повинен боротися далі, щоб довести йому, що він загинув не дарма. Рідні, близькі, дозвольте вам висловити щирі співчуття. Знайте, що весь Бердичівський гарнізон сумує разом з вами. Ми у тяжкій жалобі схиляємо голови перед вашим сином і братом, перед нашим побратимом, військовослужбовцем, патріотом своєї землі, патріотом Бердичева. Хочемо, щоб ви знали, що він поліг Героєм», - зазначила прес-офіцер нашої військової частини Катерина Пухальська.
У Біблії написано: найвища доблесть - віддати життя за своїх друзів, що ї зробив Радислав. «Його світла душа пішла до Бога. Але залишилась про нього гарна пам'ять серед однокласників, студентів коледжу та усіх тих, хто його знав та шанував», - переконаний депутат міської ради Василь Толочко.
«Затишшя», «мирне врегулювання конфлікту», «Мінські домовленості», «у зоні АТО загиблих немає»… ще одна бердичівська родина по-особливому реагуватиме на ці слова. Ще для однієї сім'ї болючим зойком відгукуватиметься війна, не війна… АТО. Але ми знаємо, що відбувається насправді. І обов’язково донесемо ту правду для наступних поколінь. А Радислав Атішев навіки стане прикладом справжнього людського героїзму та патріотизму, на який рівнятимуться наші діти та онуки.
