2012 р. — у місті Бердичеві відбувся 19 міжнародний турнір зі стрибків у висоту “IX Меморіал заслуженого тренера СРСР та України В.О. Лонського”, в якому взяли участь спортсмени із України, Росії та Білорусії. Шістнадцять стрибунів змагалися за перемогу в престижному турнірі. Під час змагань мірялися силами чемпіони та учасники Олімпійських ігор, чемпіони світу та Європи. Серед жінок кращими стали Вікторія Добринська (Вінниця) та Наталія Гапчук, які показали результат 193 см. У чоловіків кращим став Олександр Нартов (Харків) з результатом 231 см.
2012 р. — рішенням Бердичівської міської ради від 07.09.2012 р. №443, розглянувши пропозицію міського голови, клопотання трудового колективу дитячо-юнацької спортивної школи м. Бердичева за багаторічну сумлінну працю в галузі фізичної культури і спорту, високий професіоналізм, пропаганду здорового способу життя серед молоді міста колишньому тренеру-викладачу відділення футболу дитячо-юнацької спортивної школи м. Бердичева Леоніду Степановичу Копитко присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”. Леонід Копитко з 1969 року більш як чотири десятиліття працював тренером дитячо-юнацької спортивної школи міста Бердичева.
За роки тренерської роботи Леонід Степанович виховав цілу плеяду відомих спортсменів-футболістів, серед яких 5 майстрів спорту СРСР та України, 8 тренерів з футболу, один гравець збірної України з футзалу, 30 гравців команд майстрів I та II ліги СРСР та України. З 2000 року в літній період в Бердичеві проходить всеукраїнський футбольний турнір серед юнаків на призи тренера-викладача Леоніда Копитка.
2003 р. — у Бердичеві пройшов X Міжнародний турнір зі стрибків у висоту на призи заслуженого тренера СРСР та України Віталія Олексійовича Лонського. Переможцями турніру стали москвичка Тетяна Григор’єва з результатом 188 см та вже чотириразовий переможець турніру вінничанин Андрій Соколовський з результатом 225 см. Перспективна бердичівлянка Наталія Гапчук, дочка відомого в місті підприємця та учня спортивної школи Віталія Лонського – Миколи Гапчука, на цьому турнірі взяла висоту 165 см.
2000 р. — у Бердичеві виходить перший номер ділового тижневика під назвою “РІО-Бердичів”. Головним редактором тижневика стає Олександр Доманський. На сторінках нової газети друкуються новини з життя міста та району,
реклама, інформація, оголошення (власне, від цих слів і походить назва газети), телепрограма.
1959 р. — цього дня виконавчий комітет Житомирської обласної Ради депутатів трудящих приймає рішення №811, яким ліквідовує Бердичівський пересувний український драматичний театр, що знаходився у будинку по вулиці Карла Лібкнехта, 21. А рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської Ради депутатів трудящих №380 від 17 вересня цього ж року в приміщенні і на базі ліквідованого театру було відкрито міський Будинок культури (з 1996 по 2013 рік у будинку знаходиться районний Будинок культури).
1945 р. — у Берліні біля Бранденбурзьких воріт відбувся Парад Перемоги, приурочений до закінчення Другої Світової війни на Тихому океані. Участь у параді взяли війська Радянського Союзу, Сполученого Королівства, Сполучених Штатів та Французької Республіки. Приймав парад маршал Радянського Союзу Георгій Жуков, а командував парадом англійський генерал-майор Еріх Нейрс. Серед радянських воїнів, що пройшли парадним маршем, був і уродженець Бердичева рядовий Анатолій Петрович Лукін.
Згодом Анатолій Лукін повернувся до рідного міста та майже 30 років працював на машинобудівному заводі “Комсомолець”.
1923 р. — з цього дня міська газета “Голос труда” отримала нову назву – “Голос праці”. Редакція газети займала будівлю по вулиці Лібкнехта, 19, контора ж знаходилася за адресою вул. Карла Лібкнехта, 25. Ціна передплати на газету становила 25 руб. на рік. Ця газета, як щоденний орган Бердичівського Окрвиконкому радянських робітничо-селянських червоноармійських депутатів і окркому КП(б)У, у жовтні-грудні 1923 року видається як двомовна: перша сторінка відведена для друкування українською мовою, а друга – російською. Проте вже в №233 від 7 жовтня 1923 р. вміщено статтю “До реорганізації нашої газети”, де вказано, що вона “…прибиратиме обличчя селянської газети”, бо друкування “на рідній селянинові мові зручніше за виїмом – деяких відділів (хроніка, робітниче і професійне життя міста)”. Нині ця газета відома бердичівлянам як “Земля Бердичівська” (у 1925-1992 рр. – “Радянський шлях”).
1921 р. — цього дня до міста прибули член Революційної військової ради Київського військового округу Володимир Петрович Затонський та уповноважений Реввійськради на Україні і командувач збройними силами України і Криму Михайло Васильович Фрунзе. Михайло Фрунзе виступив у міському театрі на об’єднаному урочистому засіданні міської ради депутатів за участі правлінь профспілок, завкомів, Бердичівської організації КП(б) та гарнізону з доповіддю про поточний момент.
1908 р. — цього дня Будівельний комітет зі спорудження православної Миколаївської церкви доручає прийняти нову щойно збудовану церкву та все її майно “духовному відомству” в особі священика Пантелеймона Мелешко і церковному старості Іванову. До освячення церкви кіот з образом святителя Миколая вирішено було встановити біля воріт церковної огорожі з чашкою для збору пожертв.
http://berdychiv.in.ua/
