Багато сторінок історії України, нашої Бердичівщини малодосліджені. Є значна кількість постатей, вартих того, щоб їх імена були відомі загалу. Активну роботу у цьому напрямку проводять бердичівські краєзнавці, які розкривають, досліджують та знайомлять нас з історичним минулим рідної землі, непересічними й талановитими людьми.
Днями у Центральній бібліотеці пройшла незвичайна зустріч за участі краєзнавців, педагогів, депутатів міської ради, громадських активістів. Захід присвячений постаті Євгенія Ярмолюка - педагога, журналіста, скульптора, націоналіста… На зустрічі була присутня його дочка- Ангеліна Комарова.
Євген Ярмолюк народився у 1918 році. Отримав педагогічну освіту. Працював вчителем української мови та літератури у Гришковецькій школі. Згодом його перевели до Бердичівської середньої школи № 11. Потім працював у 22-й школі міста.
У 1940-1941 роках був кореспондентом районної газети «Радянський шлях» і заочно навчався у Житомирському педагогічному інституті. До початку Другої світової війни працював у Житомирі.
Під час німецької окупації працював кореспондентом газети «Нова доба»,
і як член ОУН мав псевдонім «Утій». Був обраним одним із заступників окружного провідника ОУН на Житомирщині. З листопада 1941 повернувся до Бердичева, працював технічним редактором і заступником головного редактора «Нової Доби». У 1942 видрукував складений ним німецько-український словник обсягом 154 сторінки.
У жовтні 1943 в приміщенні редакції газети «Нова доба» його заарештувала Бердичівська СД (служба безпеки – розвідувальне управління нацистської Німеччини). Євгена Ярмолюка звинуватили у націоналістичній діяльності та ув'язнили у таборі міста Франкфурта-на-Одері. Звідти, як репатріанта, направили в кінці березня 1944 до фільтраційного табору НКВС у Харків. У той час він змінив своє прізвище на дівоче прізвище дружини (Бізольд). Після фільтрації опинився в трудовому таборі на відбудові порту в Алупці, де працював до кінця 1946 р. Залишився тут й після звільнення.
9 грудня 1952 року був заарештований Ялтинським районним відділом Міністерства державної безпеки (МДБ) як Євген Бізольд. Коли ж у ході слідства стало відоме його справжнє прізвище та діяльність у період окупації,
він був перенаправлений до Житомира. У березні 1953 р. військовий трибунал засудив Євгена Ярмолюка до 25 років ув'язнення у виправно-трудових таборах із пораженням у правах на 5 років і конфіскацією майна. Відбував покарання до 8 квітня 1961 р., коли був достроково звільнений. Реабілітований лише у 1992 р.
Після звільнення жив в смт. Гришківці. Працював у міському Палаці культури художником-декоратором та проявляв свій неординарний талант скульптора (ліпник-модельник).
Займався також літературною діяльністю: перекладав з литовської, іспанської, німецької, польської, однак йому не судилось реалізувати свій талант через минуле.
Помер Євген Ярмолюк 23 квітня 2000 року. В Музеї історії міста зберігаються шість його скульптур. Їх передала туди його дочка.
