Романи Миколи Хомича "Територія брехні" та "Загадкагробниці" – художнє пояснення, чому виник конфлікт між Україною і Росією. Ці причини письменник бачить у минулому, підтверджуючи думку, висловлену в есе російського публіциста Олексія Широпаєва "Про два різні народи", який пише, що "саме ставлення до України, а не до Балтії, не до Кавказу є визначальним для російської імперської свідомості. Як тільки росіяни відкриють для себе, що українці це дійсно інший народ – російський імперський міф зідметься, а з ним неминуче сконає й імперія".
Ніби розвиваючи думку Олексія Широпаєва, Микола Хомич занурюється в історію Київської Русі, де вже були розбіжності між народами, які згодом розвинулись у цивілізаційний розлам між Україною і Росією.
Якщо про "Територію брехні" було багато публікацій, то роман "Загадкагробниці" обійдений увагою, бо вийшов пізніше. Але саме "Загадкугробниці" критики вважають художньо переконливішим твором, тому роман відзначений міжнародною премією "Воїн світла" і дипломом літературних підсумків року "Глиняний кіт".
У "Загадцігробниці" діють ті самі герої,
що й у романі "Територія брехні", але "Загадкагробниці" – твір панорамніший, багатоплановіший. В цьому романі автор підводить читача до думки, що історична неправда про Київську Русь, яку століттями культивували російські й радянські історики, призвела до деформованого уявлення про історію, в якій політичні вигадки й міфи призвели до подальших конфліктів між росіянами й українцями. Російський політичний клас тривалий час нав'язував хибне уявлення, що українці й росіяни – єдиний народ, і це призвело до численних людських втрат не лише для України, а й для Росії. Перед вторгненям в Україну ідеологи пояснювали Путіну, що коли російські солдати вирушать від одного українського міста до другого, їх буде з хлібом-сіллю зустрічати "братній народ", якому спочатку німці, а потім Держдеп нав'язали ідею державності й свободи. Але політичний клас Росії був здивований, обурений і шокований, що за короткий час цей "братній народ" створив армію, за допомогою волонтерів купив зброю і почав запекло воювати зі своїми "братами".
Як і в "Території брехні", у романі "Загадка гробниці" події розгортаються в різні історичні періоди.
І хоч головні події відбуваються в наш час, одночасно в романі розкриваються маловідомі сторінки з життя давньоруських князів, варягів, половців, візантійських імператорів, організатора масових вбивств у Києві Михайла Муравйова, співробітника Міністерства окупованих східних територій Пауля фон Денбаха, директора Софійського музею Олекси Повстенка та інших історичних постатей.
У романі "Загадка гробниці" Микола Хомич пояснює, що українців і росіян насправді мало що зв'язує, крім історичних образ та імперського минулого. Різний етногенез (у росіян – угрофінський з авторитарними традиціями Золотої Орди, а в українців – слов'янський з традиціями свободи і демократії) сформував нації, що належать до різних цивілізацій: азійської і західної.
Київська Русь – досить оманлива історична обгортка, під якою приховуються, як єдине ціле, народи з діаметрально протилежними світоглядами, цінностями, прагненнями, темпераментами і досвідом виживання. Подальше ігнорування цієї об'єктивної реальності обернеться трагедією як для України, так і для Росії. Для росіян важливо усвідомити,
що намагання повернути Україну в лоно Росії призведе до розвалу Росії та її розпаду на окремі держави. Україна занадто велика, занадто вільнолюбна, революційна, легкозаймиста і небезпечна для будь-якої імперії, яка захоче її поглинути. Ніде український народ так злагоджено й природно не поводиться, як на війні. Народ, який тисячу років воював, організовував революції, війни і повстання, розвалить і підірве зсередини кожну державу, яка захоче його приборкати. І це історичне попередження – лейтмотив роману "Загадка гробниці". Українська нація ніби створена для руйнування імперій, як гачок для великої риби, що обов'язково спокуситься, аби сконати на історичній пательні. Спочатку невинні побутові насмішки, потім – спаплюження імперських ідеалів, потім – дисидентство, потім – масові революційні бродіння і нарешті вибух і національно-визвольна війна, люта й безкомпромісна. Ось традиційна українська ланцюгова реакція, яка підірве зсередини будь-яку імперію. Нерозуміння цього польським політичним класом призвело до розвалу Речі Посполитої. Це саме чекає і Росію, якщо в неї не вистачить здорового глузду зробити відповідні історичні висновки.
