Ранок у мене почався, як і належить журналісту, з пригод. Всі не описуватиму поки що, зупинюсь на найвеселішій.
А розпочалася вона з телефонного дзвінка від друзів, які наразі мешкають у Києві: “Син везе у Хмільник, в санаторій. Хотілося б побачитися і познайомитися з Бердичевом. Годинку знайдеш для нас?”
– Чому б ні, зустрічаємось біля райдержадміністрації, – відповідаю.
Чекаючи їхнього приїзду, погуляв по кабінетах, поспілкувався. Знаючи, що друзі мої люди пунктуальні, о пів на десяту виходжу зустрічати, а знайома моя, розгублено мені навстріч: “Валерію, чому нас проганяють звідси? Он же скільки авто припарковано! А чим ми відрізняємося? Чому?”
– Вони просто не знають, хто твій чоловік, – пробую віджартуватися.
– То й казати не треба, хай буде так. Син уже поїхав перепарковуватися.
Екскурсію було уже змарновано, бо всі подальші розмови наші крутилися тільки навколо причин витоків чиновницького цинізму у нашій країні, коли першими порушниками законодавства стають ті, кому належить за статусом бути взірцем законослухняності. Коли першими стають зрадниками ті, хто приймав присягу на вірність.
Країна навпаки…
До честі Бердичева не можу не згадати люб’язне запрошення Павла Скавронського відвідати міський музей. Але, хай пробачить Павло Степанович, нам було уже не до музею. Тема була уже значно актуальніша: як зробити нашу країну кращою і цивілізованішою.
І висновок наш спільний: треба кожному починати з себе. Тільки щоденно нагадуючи владі про те, хто насправді у країні господар, врешті – решт діждемося часів, коли цинізм влади і її корумпованість, будуть сприйматися суспільством, як найтяжчі злочини. Бо так і є у всьому цивілізованому світі.
А у нас чомусь ще поки це сприймається, як невинні забаганки маленьких дітей. Але наслідки таких “забаганок” зовсім не дитячі: в душах наших простих громадян поселяється спочатку недовіра до влади, а згодом – і зневіра. Якщо це і потрібно владі, то ми тоді маємо справу з відвертими негідниками.
Якщо ні – тоді доказуйте, хлопці, що ви свідомі громадяни нашої країни. Це ж так просто.
P.S. Прошу вважати цей матеріал офіційним журналістським зверненням.
Валерій Хмелівський. Національна спілка журналістів України, посвідчення №12206/1997р.
The post Гостинність по-бердичівськи (починаємо з себе) appeared first on Бердичев BIZ.
