12 червня далекого 1940 року вийшов перший номер Житомирської районної газети "Сільське життя", яка тоді називалася "Прапор комунізму". На жаль, в архівах не збереглися ті номери, з якими розпочався славний і довгий шлях видання, яке десятиліттями було й залишається літописцем трудових здобутків земляків, які здавна проживають у селах навколо древнього Житомира. Тому досі невідомо, хто ж був першим редактором нашої газети. Зі спогадів Петра Куделі, який разом з Михайлом Шапіро входив до першого складу редакційного колективу, ми знаємо, що тоді обов'язки редактора та відповідального секретаря виконував інструктор Житомирського райкому партії, бо саме в той же час і було створено Житомирський район. У часи німецько-фαшиcτської окупації у 1941-43 роках газета не виходила. Лише з визволенням нашого району військами Червоної Армії у січні 1944 року відновився й вихід газети нашого району - тоді вже під назвою "Колгоспний прапор". Виходила вона 2-3 рази на тиждень на 2-х сторінках тиражем 1,5-2,5 тисяч примірників. Наступний етап розвитку "інформаційного рупору" Житомирського району розпочався 11 липня 1956 року,
коли газета збільшилася до 4-х сторінок при трьох виходах щотижня. З грудня 1957 року тираж нашої газети зріс до 4,5-5 тисяч. 6 травня 1959 року газета почала виходити під новою назвою - "Зоря комунізму". Увесь цей час головним героєм нашого видання була й залишається ЛЮДИНА ПРАЦІ. Тому, гортаючи пожовклі сторінки, ми бачимо у кожному номері нариси, замальовки, кореспонденції, фотознімки трактористів і доярок, водіїв і мулярів, учителів і лікарів, керівників підприємств та господарств, агрономів і економістів, працівників культури і органів місцевого самоврядування, бібліотекарів. Цей тематичний напрямок зберігається й донині. Відомо, що за 77 років існування газети на посаді її редактора пропрацювало одинадцять чоловік. У 50-ті роки минулого століття редакційний колектив очолювала Дарья Булименко, а відразу після відновлення Житомирського району у січні 1965 року редактором було призначено Олексія Опанасюка, затим довгі роки цю посаду обіймав Іван Сенюк, у 2006-2008 роках "булаву" у нього перейняв Роман Здорик, і вже дев'ятий рік головним редактором "Сільського життя" працює Валерій Івановський.
Саме ці роки стали для нашої "районки" справжнім випробуванням на міцність. І все ж, попри всі негаразди, наша редакція вистояла, залишилася вірною журналістським принципам відносно правдивості слова, твердості духу, об'єктивності у висвітленні суспільних подій, професіоналізму у всіх видах діяльності. Сьогодні варто згадати й ветеранів, які й вели літопис нашого району. Це - Л. Яроцький, Г.Столярчук, І.Ільченко, А. та О.Журавльови, Л.Листовська, Ю.Вишнівський, І.Ліберда, П.Смоляр, Г.Дінов, І.Крейніс, Я.Зайко, Б.Лаговський, В.Золотарьов, С.Колодюк, М.П'єх, В.Васильчук, А.Журавський, В.Комар, О.Дробик, З. Водоп'янов, В.Кулєшов та інші. Сьогодні їхні творчі традиції продовжують працівники нинішнього складу редакції газети "Сільське життя", а також наші позаштатні сількори, кількість яких постійно збільшується. У цей святковий день особливу подяку хочеться виразити й нашим давнім надійним партнерам - поштарям, які вчасно доставляють "Сільське життя" до читачів та надають суттєву допомогу у проведенні передплати на наше видання. Дякуємо всім, і особисто директору Житомирського поштамту Н.
Сладковській. Варто зазначити, що сучасна історія нашого видання - літопис боротьби за існування, за свободу слова та незалежність преси. Нелегко дотримуватися цих журналістських принципів у нинішній Україні, особливо, якщо це стосується видання, засновниками якого є органи влади. Тому, у 2006-2010 роках колектив редакції мав напружені стосунки з керівництвом Житомирського району. Намагаючись перетворити районну газету на "кишенькове" видання, воно бойкотувало вчасне фінансування випуску газети, в результаті чого накопичувалися великі борги, працівники по 4-5 місяців не отримували зарплати і працювали у жахливих умовах - мороз у приміщеннях редакції сягав -10 градусів. Чергове загострення між редакцією та районною владою сталося у 2011 році, коли голова Житомирської РДА А.Кулик та голова Житомирської райради М.Степаненко, не спромігшись накинути "зашморг" на редакцію, спровокували рішення про вихід цих органів влади з числа засновників редакції та засобу масової інформації. Подібний "удар у спину" тричі намагався нанести й незаконно обраний головою облорганізації НСЖУ М.
Рой, але й у нього нічого не вийшло. Не піддавшись їхньому тиску, а також "пресу" з боку міліції, прокуратури, суду, КРУ, податкової, інспекції по праці, органів влади, керованих регіоналами, редакція газети "Сільське життя" вистояла і зберегла свій статус районного видання з тими ж засновниками, які й були двадцять років тому. Особливого резонансу у цій війні влади проти редакції набув напад на головного редактора В.Івановського, який отримав два ножових поранення і ледь залишився живим. І все ж, попри всі провокації опонентів, ворогів свободи слова, попри припинення фінансування з районного бюджету з вересня 2011 року, не було зірвано жодного випуску газети. Більше того, редакція збільшила кількість сторінок до 8-ми, перейшла на кольоровий друк, вийшла в Інтернет. Й у нинішні дні редакція нашої газети є консолідуючою силою у боротьбі за існування Житомирського району. Як бачимо, "Сільське життя" в останні роки стало прикладом для всіх у відстоюванні своїх прав та свобод, стало газетою, якою гордяться наші земляки. То ж, вітаючи всіх наших друзів та партнерів з 77-річчям, ми дякуємо за підтримку і просимо всіх допомогти з проведенням передплати на друге півріччя 2017 року. Що ж залежить від нас, то ми зробимо все, щоб поступальний та прогресивний розвиток газети відбувався й надалі, щоб наші читачі й надалі мали доступ до актуальної, об'єктивної та правдивої інформація. Редакція. НАША ІСТОРІЯ. Ось як виглядала і про що писала наша газета у минулому:
