Сьогодні, 13 червня, на майданчику біля Житомирської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О. Ольжича провели дискусію щодо проблем безхатченків у місті. Охочих взяти участь в обговоренні виявилося чимало.
“До того як я почав працювати з безхатченками, вважав, що ці люди самі винні в тому, що не мають повноцінного життя. Вони прогуляли, пропили свої квартири, тобто самі обрали собі дорогу. Коли ж я розпочав активну роботу із цими особами, а тим паче коли до мене почали звертатися мої знайомі, з якими я колись дружив, я повністю змінив своє ставлення до них. Безхатченкам дуже важко, адже їх ніде не вважають за людей. Відверто кажучи, навіть якщо ця людина зайде в лікарню, то її ніхто не огляне до тих пір, поки вона не покаже документи про місце реєстрації”, – сказав голова ГО “Милосердя” Владислав Паламарчук.
Думки пересічних громадян були різними: хтось безхатченків жалів, ставився з розумінням, а хтось говорив, що вони збудували собі таке життя.
“Особисто я вважаю, що ці люди самі винні в тому, що зараз мають таке життя. Так, бувають різні ситуації, коли людина залишається без нічого. Це може статися з будь-ким. Але це ще не привід падати духом – завжди можна надолужити втрачене. Головне – мати силу волі та вірити у краще. Безхатченки жаліються на те, як їм погано живеться, але чомусь жоден з них не влаштувався на роботу. А навіщо, коли є люди, які завжди ставляться з розумінням та кинуть зайву копійку? То, можливо, усе не так погано?” – сказав житомирянин Олександр Глушихін.
