Все життя прожив у Бердичеві і лише зараз зрозумів: не все так гладко в нашому місті. Не подумайте, що старий пенсіонер-учитель дивиться на світ через рожеві окуляри. Так, дратують ями на дорогах, стихійні сміттєзвалища, смердюча вода з кранів, лякають зграї бродячих собак, автомобілі на тротуарах, потрощені лавки у місцях відпочинку. Обурюють добірна нецензурщина, яку чуєш і від старих, і від малих, хамство персоналу маршруток і продавців магазинів. Ніяк не можу звикнути до того, що і пішоходи, і водії не поважають один одного, порушуючи правила дорожнього руху. Але це, так би мовити, тільки квіточки, а ягідки набагато гіркіші. Особливо, коли ми говоримо про порушення особистого спокою громадян і зазіхання на людське життя.
Цього року до Бердичева прийшла кримінальна весна. З середини березня зі «жменьки ужастиків» почалося щось, схоже на детективний серіал: місто захлеснула шокуюча новина про напад на магазини «Жменя» підприємця А. В. Лисюка і погром торгових павільйонів. Про це трубили всі ЗМІ: міські, обласні та столичні: «Злочинці діють цинічно і нахабно,
показуючи, що правоохоронці міста їм не завадять творити зло», «Можливо, мова йде про спробу організованих злочинних угруповань натиснути на місцевих «незговірливих» підприємців» та інше. Я уважно слідкую за пресою: залишилася стара вчительська звичка читати та аналізувати інформацію. Після того, що трапилося, «Спілка підприємців Бердичівщини» провела термінові збори. Учасники висловили обурення, ставши на захист свого колеги і відзначили, що не допустять подібного свавілля. Голова Спілки О. М. Нехворовский запевнив, що разом вони зроблять все, щоб винуватці понесли справедливе і законне покарання. Факт нападу на бізнес підприємця він, як член виконкому, озвучив на засіданні виконавчого комітету. Але це була лише перша ланка одного ланцюга. Пішла чергова хвиля бандитизму: наступні випадки дуже схожі на залякування. Через декілька днів голові громадської організації невідомі пошкодили автомобіль. Зловмисники довго не чекали і черговий удар завдали вже жінкам. У ніч на 10-е травня, як повідомили в газетах, зловмисники нанесли суттєві матеріальні збитки майну підприємців Л.
І. Івасюк та С. П. Дєвєтьярової. Цього разу мало не постраждали працівники приватних кафе, які на той час там перебували. На щастя, кинуті камінці не потрапили у них.
Відомо, що підприємці зверталися до керівництва міської та обласної поліції. Причому, це було зареєстровано ще в березні 2017-го року. Пройшло вже три місяці, а віз і нині там, далі обіцянок не пішло. Слова словами, а справа не терпить зволікання. Перечитуючи місцеві видання, ніде не побачив, чи вже знайшли так званих «хуліганів»? Хоча у будь-кого в Бердичеві давно склалося враження: у вчиненому випадковості немає, хтось планомірно розправляється з підприємцями.
Майже щодня міська преса повідомляє про випадки продажу спиртного неповнолітнім, розповсюдження наркотичних речовин і вилучення зброї, про жертв шахраїв, пограбування квартир та завдання шкоди фізичному здоров’ю громадян, серед яких – і депутат міської ради В. А. Шелепа. Страшно й небезпечно жити! А ще страшніше, говорячи словами Тараса Шевченка, – «дивитись, плакать – і мовчать». Сьогодні є багато таких, що байдикують, але є й чимало працюючих.
Спостерігаю, скільки зроблено небайдужими підприємцями в нашому Бердичеві. Вони не тільки продовжують трудитися в складних економічних умовах, а й створюють нові робочі місця, платять людям зарплату, наповнюють казну держави і міста, приєднуються до соціальних проектів і проведення культурних та спортивних заходів. Вони піклуються про розвиток міста і району, прагнучи стабільності, порядку й спокою.
Але нині підприємці страждають не тільки від державних чиновників, які створюють нерівні умови для ведення бізнесу, а й від кримінальних структур. Все частіше ми говоримо про повернення в країну шалених 90-х років, напади на бізнесменів стають частиною нашої реальності. Підприємці не захищені від злочинців, чомусь поліція, міська влада, депутати всіх рівнів досить байдуже відреагували на серію погромів. Коли передвиборча гонка виходить на фінішну пряму, кандидати в депутати обіцяють йти назустріч людям, дбати про спокій та безпеку в місті, про захист прав громадян і відстоювання їх інтересів. Проте ніхто з них публічно не висловив своєї думки чи обурення. А для людей у такій ситуації дуже важливими є моральна допомога і добре слово підтримки.
Але, мабуть, все ж таки тяжіє наш менталітет: моя хата скраю… У місті подейкують, що імена зловмисників відомі, але правоохоронці чомусь не можуть дати ради з назрілою потребою довести цю резонансну справу до кінця. Виходить, постраждалі підприємці залишилися один на один з проблемою, в той час як відповідальні особи граються у мовчанку.
Нам, звичайним мешканцям міста, хотілось би почути з перших вуст: що зроблено, аби припинити свавілля й безкарність, коли ж, нарешті, буде поставлена крапка? Складається невтішне враження: комусь не подобається, що у нас діє ГО «Спілка підприємців Бердичівщини», для когось вона стала більмом на оці.
У мене самого діти займаються підприємницькою діяльністю, як батько, боюся за них, адже ситуація, що склалася в Бердичеві, може зачепити будь-кого. І біль тих, хто постраждав від зухвалості невідомих (а, може, відомих), сприймаю, як власний. Хтось працює, а хтось зводить рахунки, руйнуючи та нищачи чужу власність. Сьогодні у нас в країні ніхто не застрахований від дій зловмисників: чи то бабуся, на яку кидаються з ножем, щоб відібрати мізерну пенсію, чи то крупний підприємець, власник заводів. І думається: мабуть, стати справжніми європейцями ми зможемо лише тоді, коли внутрішньо перелаштуємося, будемо чинити за законом і по совісті. А це дуже непросто, і потрібні спільні зусилля: влади, народних обранців, відповідних структур, громадських організацій і кожного з нас.
