На ДП "Житомирський бронетанковий завод" модернізували БТР-70. Штатні бензинові ГАЗ-4905 були замінені на дизельні двигуни виробництва марки General Motors. «Сама ідея подібної модернізації техніки в Україні не нова і до початку бойових дій на Донбасі вже були вдало реалізовані проекти на ДП "Миколаївський бронетанковий завод" під назвою БТР-7(БТР-70Ді) тоді штатні силові установки замінили двома двигунами FPT IVECO Tector Р4 потужність 150 к.с. кожний, що на 30 к.с. більше ніж в рідного двигуна марки ГАЗ. Тоді у модернізованої машини виросла максимальна швидкість до 100 км на годину. Окрім того, був модернізований корпус бронетранспортера - на ньому з'явились додаткові бокові люки, яким обладнуються більш пізні моделі БТР радянського (БТР-80) та вітчизняного виробництва (БТР-3). Також були і інші варіації ремоторизації машини, так вітчизняний ХБКМ ім. Морозова у середині 2000-х років представив БТР-70 з встановленим двигуном вітчизняного виробництва УТД-20 на бронетранспортер. В порівнянні з ремоторизацією на ДП "Миколаївський бронетанковий завод" варіант від ХБКМ ім.
Морозова виявився більш дорожчим та менш надійним. Так, окрім більшого доопрацювання корпусу БТР, на машину встановлювались нові елементи трансмісії зокрема нова роздатна коробка, яка розподіляла обертовий момент між мостами. Через низьку якість виконання цього елементу значна частина закуплених в інтересах ЗСУ та переданих до 25 бригади ВДВ вийшла з ладу ще до 2014 року коли розпочались бойові дії на Донбасі. Але повернемось до інформації оприлюдненої на Главкомі щодо модернізації БТР-70 - дизельних двигунів виробництва марки General Motors та потужністю 140 к.с. Можна вважати, що описаний вище досвід був зважений спеціалістами ДП "Житомирський бронетанковий завод" та обрано варіант з встановленням на вже існуючу агрегатну базу нових двигунів. За інформацією, яку ми знайшли в мережі, поставлені в свій час в рамках надання нелетального озброєння оборонного характеру від США автомобілі "Хаммер" обладнані двигунами General Motors об'ємом 6.2 літра потужністю 140 к.с. з ресурсом двигуна в 1 млн. кілометрів. Якщо фахівці державного підприємства встановили на модернізований бронетранспортер саме цей двигун,
то в подальшому це має спростити обслуговування і вже наявних автомобілів "Хаммер". Порівняльна таблиця базових характеристик оригінального двигуна та двигуна General Motors вказує на те, що останній має значно кращі експлуатаційні характеристики у витраті палива та більш ніж у 10 разів більший ресурс двигуна». Ось таке бравурне повідомлення нещодавно було розміщене на українських сайтах. Щоб прояснити ситуацію, кореспондент газети «Сільське життя» два місяці намагався зустрітися з директором Житомирсьокого бронетанкового заводу М.Мосіним, але зустріч так і не була організована. Тому редакція дає свою трактовку наведеної інформації. Для тих, кому важко за технічними термінами зрозуміти, що ж такого новогуйвинськими заводчанами зроблено з радянським бронетранспортером БТР-70, прийнятим на озброєння ще у 1971 році, можна для порівняння сказати таке: це коли на зашарпаний автомобіль "Запорожець" зразка 70-х років минулого століття зараз поставити двигун від 600-го "Мерседеса". Ефект майже такий самий. Навіть якщо вірити розрекламованим (які майже завжди завищені)
данним, то збільшення максимальної швидкості з 80-ти до 100 кілометрів потрібне цій машині, мов зайцю стоп-сигнал: в атаку чи наступ на такій швидкості не їздять, а якщо драпати з якогось "котла" - тоді, дійсно, саме враз. З усієї оприлюдненої інформації можна зробити інший, більш важливий висновок: для підвищення рівня виживання машини, екіпажу та десанту, що було її давньою "ахілесовою п'ятою", так нічого і не зроблено. Бо ж відомо ще з війни в Афганістані, що бійці пересувалися на БТР-70 не всередині його, а зовні - на ньому, оскільки вважали його "консервною банкою", яка ефективно не захищає, але згоріти в ній заживо можна. Що й частенько траплялося. Тобто цей бронетранспортер використовувався лише для доставки особового складу по дорозі, а не для захисту за його броньованими стінками, для чого й створено цей броньовик. Тому встановлення нових американських двигунів - це "мертвому припарки". Це - елементарне розкрадання бюджетних коштів, виділених на оборону. І якщо хтось вияснить ланцюжок поставки цих двигунів, то цілком можна спрогнозувати тут корупційну складову,
чим так багата сучасна історія Житомирського бронетанкового заводу. До того ж, як поведе себе "американець"-двигун у наших бойових умовах - невідомо. І у скільки обійдеться його обслуговування для армійської казни також невідомо. Бо українські водії вже знають у скільки обходиться технічне обслуговування, наприклад, тих же ВАЗів і закордонних автомобілів. І взагалі - це "гроші на вітер", інвестиції в американську економіку, створення там додаткових робочих місць та підняття рівня життя "бідних американців" - за рахунок ще більшого нашого зубожіння, але вірного служіння заокеанському господарю. А якщо врахувати й те, що наші нинішні стратеги збираються воювати з російською армією, яка вже зараз на 50-70% забезпечена найсучаснішою військовою технікою і цей відсоток з кожним роком збільшується, то неважко буде уявити, що станеться з тими, кого кинуть у бій на цих "консервних банках" з американськими двигунами. Якщо наша армія мріє про справжні перемоги, то її керівництво має вимагати від держави розробки та випуск найсучаснішого озброєння (або його закупки за кордоном),
а не "модернізації" "гробів на колесах", що, як показує досвід, палатимуть на узбіччях воєнних доріг. До речі, а що ж з іншим бронетранспортером - БТР-4Е, який Житомирським БТЗ рекламувався "найсучаснішим", і який заводом планувався випускатися вже цього року? Довідково. Індонезія, після отримання звітів про хід першого етапу випробувань, в яких вказувалися різні проблемні питання, вирішила переглянути свої плани щодо закупівлі в Україні бронетранспортерів БТР-4М. Так, відзначалася "зариваємість" носової частини БТР у воду на режимі повного ходу. Це було особливо помітно в ході навчань з висадки десанту. Під час укладання договору на закупівлю зазначених п'яти БТР-4М в подальшому передбачалося придбання для морської піхоти Індонезії ще 50 цих бронетранспортерів, проте майбутнє цієї закупівлі представляється невизначеним. Як відомо, БТР-4М виконаний у спеціалізованому амфібійному варіанті за вимогами морської піхоти Індонезії (включаючи додаткові поплавці й установку "шнорхель"), хоча перший виготовлений зразок БТР-4М у варіанті з бойовим модулем "Парус" продемонстрував аж ніяк не видатні ходові якості на плаву під час випробувань в травні 2016 року у Салтівському (Печенізькому)
водосховищі в Харківській області. Недоліки БТР-4, виявлені замовниками: неможливість роботи бойового модуля при відключеному двигуні; недостатній протимінний захист (незважаючи на велику масу); недостатня стійкість до хвилювання на плаву. Також серйозним мінусом є погана точність стрільби. Оскільки за час "незалежності" України була практично втрачена технологія штампування високоміцних бронелистів, то в конструкції броньовика застосовуються бійниці і люки зняті зі старих радянських БРДМ-2, БТР-60, БТР-70, БТР-80. 20 травня 2014 року були замовлені 154 БТР-4 для ЗСУ, і 40 замовило МВС. За весну-літо було відвантажено для АТО 52 забракованих БТР-4 з іракського контракту, після цього поставки даних БТР увійшли в плановий режим - 2 штуки в тиждень. (Після повернення з Іраку бронетранспортер отримав неофіційну назву "Тріщина"). За результатами військових випробувань на фронті було внесено близько 900 удосконалень, що говорить про недосконалість конструкції машини. Багато недоліків були усунуті. Проблема з виробництвом багатопаливного дизеля 3ТД-3 стала обмежуючим випуск фактором.
На червень 2015 року в армії на ходу залишилося лише 18 одиниць БТР-3 і БТР-4, в основному через поламки. Передача військовим 15 БТР-4Е і 1 БТР-4К повністю провалені і 92-а бригада вирушила в зону АТО в Донбасі на старій техніці. Потік відмов перевищив встановлену норму в 100 разів: на 2000 км випробувань зафіксовано 43 поломки, в той час як на 5000 км має бути не більше однієї. У 2016 році Казахстан повернув українській стороні тестовий екземпляр БТР-4 у зв'язку з виявленими недоліками в конструкції. Тому, як бачимо, оборонно-промисловий комплекс України просто не здатний забезпечити армію високоякісною сучасною технікою. Навіть при тому, що виділяється на це значна частка з й так "куцого" бюджету. Через це й Житомирський БТЗ заявив про "модернізацію" старого "дідугана" - БТР-70. А тому кількість втрат у нинішній "окопній" війні зменшуватися навряд чи буде, а під час маневрової ж справжньої війни, із застосуванням бойової авіації, поразка з такою технікою - лише питання часу. Навіть такий елементарний аналіз ситуації наводить на висновок про необхідність якнайшвидшого закінчення протистояння у Донбасі. Щоб провести справжні економічні реформи, збільшити бюджет та переозброїти армію сучасним озброєнням. Але ж дане рішення зараз приймають ті, хто вже створив корупційні схеми для власного збагачення на тій війні, тому, поки народ не прокинеться і не змусить владу припинити війну, траурні мелодії будуть й надалі звучати у наших населених пунктах.
