У цьому переконаний Василь Романюк, власник хатини у селі Городське, який погодився, щоб на території садиби, де він виріс і де проживала його родина, був створений культурно-мистецький центр «Поліська хата».
У цьому місці відтворюються українські традиції, митці мають змогу демонструвати свої витвори, воно ідеально підходить для проведення етно-фестивалю «Житичі» та свята «Зажинки», яке вже не один рік відбувається у межах фестивалю. Хоча Василь Романюк вже не проживає в селі Городське, але щоразу приїжджає на свято, беручи з собою родину.Не пропустив він і чергове свято, яке відбулося 12 липня.
“Той українець, хто має свою землю та доглядає за нею. Відродження традицій, елементів побуту наших предків у “Поліській хаті” дало чудову можливість молодим художники приїздити, писати картини, проводити пленери та виховуватися духовно в цьому селі. В Городському чудово розвиненатрипільська культура, це прекрасне туристичне місце з чудовою аурою. Завдяки небайдужим людям село розвивається. Від фестивалю до фестивалю жителі працюють над благоустроєм. Мій брат говорив,
що сьогодні немає кризи в культурі та мистецтві. Якщо немає кризи в мистецтві, то немає кризи в душах людей, якщо в душах людей немає кризи, то Україна буде сильною, заможною державою!”,— переконаний Василь Романюк.
Зажинки
А зараз ми хочемо більше розповісти вам, шановні читачі, про давній український народний ритуал зажинання першого снопа — зажинки. Як правило, це робила берегиня роду — мати (за її відсутності — старша дочка) під спів зажинкової пісні. Традиційно, його починають відзначати на християнське свято — у День апостолів Петра і Павла. Для українського народу це знаменує закінчення купальських святкувань «маківки літа» і літніх весіль, початок збору врожаю та підготовку до сінокосу. Варто зазначити, що православні християни святкують День апостолів Петра і Павла 12 липня, католики — 29 червня. У Католицькій церкві свято має найвищий статус торжества.
Коли жито, ячмінь і пшениця дозріють, то господиня брала хліб-сіль і громничну свічку (свічка, посвячена на Стрітення, яка запалюється і ставиться перед образами під час грози, щоб вберегти людей та худобу від грому,
ці ж свічки даються в руки вмираючому під час читання відхідної молитви) та йшла в поле зажинати ниву. Вона жала серпом перший сніп пашні, несла його додому і ставила той сніп на покуття під образами, в інших регіонах України — у стодолі, де він стояв аж до кінця молотьби. Пізніше цей сніп обмолочували окремо й зерна з нього святили у церкві, а перед засівом змішували їх із насінням. Соломою з першого снопа годували корів, щоб не хворіли. Зерна першого снопа вважалися цілющими і для людей, і для пташок. Часом зажинки робилися в присутності священика. А увечері кожна родина влаштовувала святкову вечерю, на якій обов’язково була їжа, принесена з поля. Звісно ж, співалися пісні.
Крім зажинок, робили ще й закрутку, щоб рука злодія і знахаря не могла зіпсувати хліба. Закрутка робилася наступним чином: коли дозрівали хліби, тоді жінки йшли з піснями в поле, і одна з них, взявши в жменю колоски, зав’язувала їх вузлом — це й була закрутка. Інші в цей час співали хороводні пісні, а потім усі разом поверталися додому.
«Зажинки — це трудове свято. Воно не тривало довго.
Кожен рух, кожне дійство щось означало, щось просило: то в Бога, то в матері-богині, то в ниви... Шкода, що все це забувається. Ми хочемо, щобякомога більше людей побачили ці обряди, зберегли та передали їх наступним поколінням. Чесно кажучи, якби територія садиби вміщала більше людей, то на наше свято з’їхалося б ще більше гостей!», — розповідає Інна Величко, господиня «Поліської хати», один із організаторів традиційного етно-фестивалю «Житичі», свята «Зажинки».
Мандрики
Також в Україні в День апостолів Петра та Павла 12 липня випікалися мандрики або мандриги — кулінарний виріб із сиру та тіста. Робилися ці коржики із пшеничного тіста, зібраних під час Петрівки сколотин та перевареної сироватки, а також до нього додавалися сир та яйця. Ще з давніх-давен назву цих виробів у народі пов'язували з легендою про мандрування світом апостолів Петра й Павла, у яких зозуля вкрала одного «мандрика», і за це її Бог покарав — саме о цій порі вона перестає кувати. Ще люди з цього приводу казали, що зозуля «мандриком вдавилася», але якщо її кування чути було й після Петра, то це вважали на нещастя.
До речі, зробити перші зажинки ячменю з нового врожаю господині намагалися ще до свята Петра, а вже 12 липня освячували в церкві обрядовий хліб, навіть якщо зерно ще не зовсім достигло.
Всі новини Житомира
