Здавалося б, минуло вже чимало часу відтоді, як бердичівляни стали активними учасниками не лише обговорень, але і рішучих дій, пов’язаних з перейменуванням вулиць. Декомунізація змусила містян бити на сполох і готувала до того, що доведеться звикати до нових вулиць в Бердичеві, а точніше – нових назв.
Популяризація відомих в історії українських постатей, польських чи іншіх діячів або ж просто колоритні і яскраві назви явно не усіх приваблювали, тому і виникали цілі дискусії. Частково людям був наданий вибір обрати самостійно шляхом зборів та пропозицій, на якій вулиці вони хочуть проживати. Найбільш частково такі назви були надані членами комісії з перейменування вулиць. Деякі назви, а правильніше було б сказати старі назви, які вже багато років закріпилися за за вулицями і майоріли на табличках будинків, бердичівлянам все ж вдалось відвоювати. Одним з них з самісінького початку не загрожувало перейменування, а інші Український Інститут національної пам’яті чітко визначив, як такі, які не підлягають перейменуванню.
Відлуння суперечок і обурень ще певний час витало Бердичевом,
але за ним слідом прийшло змирення і розуміння того, що нічого не подієш, мусиш звикати. Розпочалася заміна назв вулиць у картах та інших документах, знімалися з будинків старі таблички і замінюалися на нові. Та, вочевидь, не всі згадали, що на багатоповерхових будинках теж зазвичай висять таблички-орієнтири з назвою вулиці і будинку. Найчастіше їх розміщують ще й під назвою ОСББ, яких у Бердичеві налічується чимало внаслідок переходу з ЖЕКів на таку форму увправління. От тільки чомусь під новою табличкою красується все та ж колишня назва, яку, звісно, за розлогистим гілям важкувато побачити, та все ж можна. Закрадається думка, що важко жителям будинків розлучатися з таким рідним і звиклим або ж просто не звертається увага: на словах пам’ятаєш і знаєш на зубок, а решту, проходячи повз, не помічаєш...
