Руднє-Городищенська сільрада - типова "глибинка" Житомирського району - віддалена від райцентру, серед лісів, на березі річки Гнилоп'ять, з брукованою дорогою на під'їзді. Тут мало сучасних забудов, кількість яких збільшується з наближенням до обласного центру, існують проблеми з працевлаштуванням населення та його демографією: місцевий люд переважно похилого віку, а кількість підростаючого покоління не йде ні в яке порівняння з радянськими часами, коли за розвиток сіл відповідав могутній колгосп "Дружба". Проте й у Рудні-Городищі місцева влада намагається зробити все належне, щоб виправити криву занепаду, що вісить дамокловим мечем над сучасним та майбутнім поліщуків, які виживають як можуть: збирають гриби та ягоди, підробляють на кониках у лісгоспах, а хто більш спритніший, той подається на заробітки за кордон, намагаючись залишитися там назавжди, ризикуючи розбити власні сім'ї… На виборах до місцевих рад 2015 року жителі сіл Рудня-Городище, Соснівка, Гай та Роздольне обрали сільським головою Івана Васильовича Нероду, який раніше очолював місцевий колгосп,
а в останні роки працював у системі "Укрпошти". Нерода Іван Васильович народився 9 квітня 1969 року в селі Смолдирів Баранівського району. Закінчив зоотехнікум, у 1988-1990 роках служив у Радянській Армії, працював зоотехніком. У 1995 році закінчив Житомирську агроекологічну академію, працював зоотехніком, головним зоотехніком сільгосппідприємства у с. Смолдирів та управління АПР Баранівського району. З жовтня 1997 року перейшов на роботу до колгоспу "Дружба" с. Рудня-Городище Житомирського району, оскільки тут вчасно виплачувалася зарплата і надавався під житло будинок. З 2000 по 2005 роки очолював КСП "Дружба" (с. Рудня-Городище). Протягом 2005-2015 років працював на різних посадах в Житомирській дирекції "Укрпошти". У жовтні 2015 року обраний Руднє-Городищенським сільським головою. - Іване Васильовичу, ви працюєте сільським головою з 2015 року після обрання на виборах до місцевих рад. Як приймалося рішення на балотування? - До такого рішення я прийшов, врахувавши кілька факторів, але основним було те, що я проживаю на даній території і вісім років пропрацював у місцевому колгоспі "Дружба",
очолював його, а тому добре знаю і людей, і проблеми населених пунктів. Дивлячись на їхній занепад в останні роки, я відчуваю ще сил, щоб докласти їх для покращення ситуації. Тим більше, що в останні роки я пройшов сувору школу виживання в системі "Укрпошти", де зарплата напряму залежала від результатів роботи. - І в якому стані ви прийняли справи у Руднє-Городищенській сільраді? - Якщо відверто, то в плачевному. Від стану об'єктів інфраструктури до наповнення сільського бюджету, все потребувало кардинального впливу. Річний бюджет тоді був на рівні 260 тис.грн., зараз нам вдалося його збільшити до 600 тисяч. Це досягнуто завдяки поглибленій ревізії всіх статей бюджету та копіткій роботі по їхньому наповненню. Наприклад, проаналізувавши використання орендних земель підприємством "Нібулон", ми зрозуміли, що воно недоплачує до сільської казни 120 тисяч гривень. Непроста розмова з цього приводу відбулася з його керівництвом, але ми домоглися свого. - А що суттєвого вам вдалося зробити протягом останнього часу? - Завдяки спільним зусиллям, мені, депутатському корпусу сільради,
мешканцям сіл, за підтримки районної влади нам вдалося зробити багато добрих справ. Так, минулого року встановили 200 метрів огорожі у Руднє-Городищі на кладовищі і привели його до належного стану. Запустили у сільраді інтернет, тепер здаємо звіти в електронному вигляді, не треба їздити до райдержадміністрації, витрачаючи по 50 грн. Взяли на теплу пору року працівника (по півставки платять сільрада і Центр зайнятості) - для догляду за кладовищами та територією у селах. І це дало хороший результат. Працюємо з людьми щодо підтримання належного санітарного стану у населених пунктах, організовуємо суботники, вивозимо стихійні сміттєзвалища, білимо паркани, викошуємо траву, упорядковуємо братські могили та пам'ятники воїнам-визволителям. Надаємо соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям, одиноким громадянам, учасникам бойових дій - із залученням спонсорів. Зараз ми завершуємо використання 200 тис. грн. з райбюджету на ремонт дороги Р.-Городище -Роздольне, 47 тис. грн. - на заміну вікон у клубі с.Гай. Зараз робиться ремонт клубу та бібліотеки у Соснівці,
там огороджуємо новим парканом кладовище, повирубували кущі у центрі села, де днями провели свято Івана Купала. Згодом маємо поремонтувати й пам'ятник односельцям, загиблим у Великій Вітчизняній війні. Також ми домовилися з "Нібулоном" про підняття плати по соціальній угоді до 50 грн. і матимемо 40 тисяч доходу до сільського бюджету. "Нібулон" надає нам суттєву допомогу й під час розчищення снігу на дорогах взимку, в тому числі й дороги між селами, хоча це справа "Райавтодору", його техніки ми дочекатися не можемо. А хліб людям завезти треба, і автобусу проїхати треба, і дітей до школи завести - тут виручає "Нібулон", який своєю технікою розчищає дороги. До речі, це підприємство вчасно виплачує людям до 3000 грн. за паї. Щодо економічного розвитку, варто зазначити, що підприємство "Свободна енергія" на місці старого колгоспного млина, що за роки бездіяльності геть розвалився, будує ГЕС на річці Гнилоп'ять у Р.-Городищі потужністю до 1 млн. к/ват у рік. Водночас, воно бере на себе й догляд за гідроспорудами греблі. Це також додаткові надходження до нашого бюджету та чотири додаткових робочих місця.
До речі, про електрифікацію. Жителі села Р.-Городище вдячні Зарічанському РЕМу за те, що поремонтована електромережа у Нижній Рудні - із заміною проводу, електроопор на бетонні, та підводом до будинків із встановленням нових лічильників. Це значні капіталовкладення і ми вдячні за це енергетикам. Гадаю, що ми скористаємося цим "подарунком" і за допомогою районного бюджету встановимо там освітлення. А взагалі 330 тис. грн. виділено нам з районного бюджету на освітлення центральних вулиць у селах Р.-Городище, Соснівка, Гай. - То ж з районного бюджету вам теж щось перепадає? - Звичайно. Так, з податку на доходи фізичних осіб, що працюють на території нашої сільради, 400 тис. грн. поступає до районного бюджету. І тут, я вважаю, що і керівництво району, і депутати райради, поступають мудро, повертаючи нам ці кошти під різними програмами. А взагалі, маючи власних доходів на 600 тисяч гривень, з районного бюджету цьогоріч нам виділено 1,5 млн. грн. - 800 тисяч на потреби сільради, 500 тисяч на школу, 85 тисяч на ФАПи тощо. До речі, велике прохання до керівництва району відкрити ФАП у с.
Соснівка, який був закритий у часи Кулика. Там, в основному, проживають люди похилого віку, яким важко за медичною допомогою добиратися до сусіднього села чи до районної лікарні. А щодо виділення коштів з райбюджету, то хочу подякувати голові райдержадміністрації Сергію Микитюку, голові райради Сергію Крутію, всім депутатам, а особливо депутату райради Олександру Медведюку, який опікується всіма проблемами розвитку наших сіл і докладає багато зусиль, щоб залучити районнні кошти для їхнього вирішення. Хочу відзначити, що під час вирішення нагальних питань завжди ми отримуємо постійну підтримку й від заступника голови РДА Миколи Козарчука, за що я йому також вдячний. - Що з інвестиціями? - Ми також намагаємося залучити інвесторів для розвитку економіки сільради. Так, у селі Гай німець Томас на базі ферм колишнього колгоспу, що більш-менш збереглися у нормальному стані, та на землях запасу, які бере в оренду, буде розводити кіз, поголів'я яких буде доведено до тисячі одиниць. І перших тридцять вже завезено. Підприємство це має бути прибутковим, бо зараз один літр козячого молока у Києві,
наприклад, коштує 40 грн. і з часом буде зростати. Нам приємно, що інвестор погодився на нашу умову і вже зареєстрував підприємство на території нашої сільради, а тому податки сплачуватиме до нашого бюджету. Крім цього, найближчим часом для місцевого люду буде створено 11 робочих місць, що теж важливо для села Гай, де окрім магазину, клубу та ФАПу нічого не працює. Нове підприємство планує вийти на повну потужність за 9 місяців і починає свою діяльність з реконструкції ферм та будівель. Наша сільрада буде всіляко йому у цьому допомагати. - Село Рудня-Городище цього року прозвучало на всю Україну через спалах епідемії африканської чуми свиней. Яка ситуація зараз? - Зараз цей свинокомплекс закритий, хоч готовий відновити роботу. І фактично, окрім проблем, від нього ми нічого іншого не мали. Працівники там були не наші, підприємство у нас не зареєстроване, а тому податків до сільського бюджету не сплачувало. Крім цього, ємність для відходів не була закритою, а тому жителі села страждали від смороду. Більше того, під комплекс було огороджено 4 га землі поза межами населеного пункту,
але вони районом не оформлені і тому бюджет щорічно недоотримує приблизно 200 тисяч гривень доходів. Над цим також треба працювати. - Іване Васильовичу, які плани у вас на майбутнє? - Перш за все, ми маємо освоїти всі кошти, що нам виділені. А якщо брати на перспективу, то все більш актуальним постає питання асфальтування бруківчатої дороги, що веде до села, а також центра села Рудня-Городище. - І наостанок запитання, що стало останнім часом актуальним. Яке ваше ставлення до знищення сільрад і створення "добровільно" об'єднаних територіальних громад (ОТГ)? - Я не є прихильником цього об'єднання. Бо вважаю, що дане укрупнення сільрад призведе до остаточного занепаду спочатку малих сіл, а потім й інших. Переконаний, що сільради у нинішньому статусі мають ще багато невичерпаних резервів, які потрібно виявляти і реалізовувати. Нам потрібна фінансова децентралізація, справжні економічні реформи на селі, а не зміна вивісок на сільрадах. Та й перші результати діяльності ОТГ зовсім не вражають. Вони засвідчують що дана "реформа" належним чином не підготовлена.
Сергій ЮРЧЕНКО Історична довідка. РУДНЯ-ГОРОДИЩЕ - село, центр сільської Ради, розташоване на березі річки Гнилоп'яті, притоки Тетерева; за 30 км від районного та обласного центру й залізничної станції Житомир. Дворів - 346. Населення - 980 чоловік. Сільраді підпорядковані села Гай, Роздольне, Соснівка. У Рудні-Городищі міститься центральна садиба колгоспу "Дружба", який обробляє 3,7 тис. га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 2,8 тис. га орної землі. Вирощують зернові культури, картоплю, льон, хміль. Розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. За успіхи в розвитку сільськогосподарського виробництва 70 трудівників села відзначено урядовими нагородами. Тут працює восьмирічна школа, в якій 11 учителів навчають 163 учні, клуб, дві бібліотеки з книжковим фондом 10 тис. примірників, фельдшерсько-акушерський пункт. Партійна організація налічує 41 комуніста, комсомольська - 31 члена ВЛКСМ. Село засноване в XVII столітті. Радянська влада встановлена в січні 1918 року. У 1941-1945 рр. на фронт пішов 231 житель села, з них 89 загинуло, 102 - нагороджено орденами й медалями СРСР. Воїнам, які полягли в боях, визволяючи Рудню-Городище від німецько-фαшиcτських загарбників, трудящі села встановили пам'ятник. З сайту «Житомирська область у складі УРСР» Дані на 1973 рік
