Збереження історичної пам’яті стало невіддільною (частина/ознака) складовою розвитку української державності, історичної свідомості та культури народу, необхідною умовою побудови демократичного суспільства та побудови правової держави.
Саме з цією метою у 1992 році постановою Кабінету Міністрів України було створено установу, яка буде аналізувати та поширювати інформацію про історію українців у серіях книг "Реабілітовані історією"та матиме підрозділи у всіх областях країни, зокрема і у Житомирській.
Однак, у 2015 році науково-редакційна група Житомирської області перестала існувати на паперах, але не зважаючи на свою неофіційність колектив продовжує працювати. Група невелика, складається з трьох осіб: керівника групи Копійченко Лариси Арсентіївни, та її помічниць - Тхоржевської Зінаїди Олександрівни та Самойлюк Діни Яківної. Двоє з них - заслужені працівники культури, Зінаїда Олександрівна має медаль Кабінету Міністрів України. Жінки розповідають, що не можуть покинути свою роботу, адже за багато років плідної праці не можуть залишити свою справу незавершеною.
"2 роки тому сталося так, що, попри те що була постанова Кабінету Міністрів України про продовження нашої роботи по серії книг "Реабілітовані Історією", нас закрили, бо як нам пояснили, немає коштів в країні. З 1 липня 2015 року офіційно наша редакція не працює, але ми люди одержимі і любимо свою роботу. Багато з нас присвятив цій діяльності понад 20 років свого життя, саме тому цю справу лишити так не можемо", - розповідає Лариса Арсентіївна.
У кожної із жінок є своя історія, чому ця книга для них важлива. Батько Лариси Арсентіївни походив із роду куркулів, але в той момент коли їх у селі розстрілювали, батько був ще досить маленьким. Його забрали у дитячий будинок та виховали у радянському дусі. "Батька вислали у Казахстан на фронт. У першому бою він був поранений у голову, а згодом і зовсім пропав безвісти. Саме тому я почала досліджувати історію, бо воно моє. А це мої товаришки, які мене підтримують та працюють зі мною, і їм так само болить" - повідала нам Лариса Арсентіївна.
Саме тут, у 3-кімнатній квартирі керівника науково-редакційної групи, жінки продовжують плідно працювати над другою книгою сьомого тому "Реабілітованих історією".
Як розповідає Лариса Арсентіївна, квартирка скромна, але тут є все для роботи.
"Все в одній кімнаті - тут ми й спимо, тут грається мій онук, і тут у нас все стоїть - комп'ютери, книги, документи. Я переважно працюю на балконі, там у мене ноутбук. Мій робочий кабінет ", - говорить Лариса.
Як розповідає старший редактор науково-редакційної групи Зінаїда Олександрівна, раніше їх колектив розміщувався в архіві, що було дуже зручно для роботи з документами. Потім поступово фінансування зменшувалось, і їх попросили переїхати у приміщення Житомирської облдержадміністрації, а згодом і зовсім розпустили. "Ми як раз працювали над спецпересленцями до Казахстану, помістили прізвища людей на перші букви у книгу і тоді нас попросили піти. Але за 2 роки ми продовжуємо збирати дані про людей, але вже в чорновику на електронному варіанті", - розповідає Зінаїда Олександрівна.
На запитання про заробіток жінки відповідають з посмішкою. "Ми, коли ще офіційно працювали, отримували досить нормальну заробітну плату: можна було і одягнутися купити, і поїсти. А зараз живемо і працюємо на пенсію.
У мене стаж понад 50 років і отримую я 1672 гривні пенсії. Ми працюємо на голому ентузіазмі", - сміється Лариса Арсентіївна.
Колектив неодноразово звертався до органів місцевої влади та депутатів за допомогою у вирішенні проблеми. Попри Указ Президента на продовження роботи колективу, на те що програма "Реабілітовані історією" не припинена в Україні, і навіть на те що за групу бореться головна редколегія проекту та обіцянки чиновників - проблема залишається не вирішеною. Зокрема, керівник науково-редакційної групи зверталась до Ярослава Лагути за допомогою. "Надавши йому всі відповідні документи та матеріали, він зателефонував в управління культури та повідомив їм про ситуацію та наголосив відновити роботу колективу. На цьому все і зупинилось", - розповіла нам Лариса Арсентіївна.
Зазначу, що ці люди здійснили дійсно великий обсяг роботи. У серії книг "Реабілітовані історією" вміщено понад 47 000 прізвищ, розміщені статті як істориків так і колективу. Не варто навіть говорити про те, скільки інформації ще не ввійшло в книги. Як розповідає колектив, під час дослідження архівів, вони знайшли ще кілька тисяч спогадів про Голодомор, які вони планують вмістити у 2-й книзі присвяченій цій трагедії.
"У будь-якому випадку ми книгу зробимо, чого б це нам не коштувало. Відкриють нас чи не відкриють, навіть якщо ми будемо хворіти, але будемо живі - ми книгу зробимо. Навіть якщо не в друкованому варіанті, то в електронному", - говорить Лариса Арсентіївна.
Всі новини Житомира
