Спілка вільних художників та народних майстрів «Вернісаж» запросила на вернісаж у виставковій залі Музею історії м. Бердичева. Такі мистецькі зустрічі проходять навесні та восени. Восьмого березня міські майстри фарб оспівують жіночу красу, а напередодні святкування Дня художника в їх картинах переважає забарвлення, про яке Марк Шагал писав: «У нашому житті є одна єдина фарба, як і на палітрі художника, що надає сенс життю та мистецтву. Це фарба любові…»
«Прекрасна подія зібрала нас восени, – відкрив виставку директор Музею історії м. Бердичева Павло Скавронський. – Але відвідувачі можуть побачити відтінки всіх чотирьох пір року і відчути красу, яку передають картини художників». Начальник відділу культури виконкому Бердичівської міської ради Валентина Кузьменко назвала це жовтневе мистецьке свято доброю традицією: «Таке відчуття, що автори зізнаються у любові своєму місту, рідній землі і всій Україні». Голова міської Спілки вільних художників та народних майстрів «Вернісаж» Олександр Войтко привітав митців Бердичева і побажав натхнення та оптимізму, сміливих пошуків і нових відкриттів.
«За багаторічну творчу працю, високий професіоналізм, вагомий внесок у збереження духовних цінностей і розвиток мистецької галузі м. Бердичева» колектив вернісажівців відзначили Подякою міського голови Василя Мазура. Заслужений майстер народної творчості України, художниця Ольга Дзюрбей закликала своїх колег «творити мистецтво, йти власним, самобутнім шляхом і зберігати індивідуальний стиль», подякувавши міській владі за постійну підтримку у розвитку культури міста.
Відвідувачі зупинялися перед двома творами Юрія Кисельова під назвою «Водоспад», написаними в різні роки, ніби прислухаючись до дзвінких струменів і відчуваючи їх прохолоду…
Звичайно, на багатьох картинах володарювала пані Осінь, яка ніколи не повторюється, захоплюючи та радуючи буйством фарб і відтінків... Ніжні осінні берізки Павла Жигадла немов тихенько рухалися у серпанку і віддзеркалювали золотом у пейзажі Юрія Кисельова… Манили та притягували гра сонячних відблисків, трепет листя, свіжість ранку і променистість вечора…
Тільки митцям притаманний дар переступити через рамки часу і влаштувати зустріч пір року.
Весна буяла на полотнах Олександра Войтка-старшого, зимова казка, подарована пензлем Юрія Чебаненка, спускалася на землю. І літо щедро сипало квітами, які загадково посміхалися, зворушливо зітхали та про щось замислювалися, оживаючи на картинах Мар’яна Загороднього, Миколи Романчука і Олександра Войтка-молодшого.
Могутнє тяжіння величної краси Бердичівського кляштору і силу благодаті, що випромінюють його святині, відчули чимало художників: Володимир Татаринцев, Олександр Алимов та інші митці. Погляд торкався картин Ольги Дзюрбей: в лініях, символах і абстракціях – мрії, погляд у майбутнє й філософське сприйняття світу.
Думки та почуття, сюжети і образи: липневий день, зимовий вечір, місячна ніч, веселка в небі, жіночі очі – життя, натхнення і любов…
