У всеармійських змаганнях артилеристів взяли участь 12 команд, що представляли Сухопутні війська, Високомобільні десантні війська та Військово-Морські Сили Збройних Сил України. Ці батареї є найкращими, бо ще напередодні пройшли відбір у першості видів Збройних Сил України. У категорії важкої гаубичної артилерії Сухопутні війська представляли дві батареї 26 артилерійської бригади: САУ 2С19 «Мста-С» та причіпна 2А36 «Гіацинт-Б».
Всього було чотири підгрупи за родами: мінометна, самохідна й причіпна артилерія, а також реактивні системи залпового вогню. Змагалися в чотирьох номінаціях: тактична, індивідуальна, спеціальна й спортивна.
Відкриваючи змагання Командувач ракетний військ і артилерії Збройних Сил України генерал-майор В'ячеслав Горбильов привітав учасників та побажав усім успіхів і перемоги найкращому.
У своєму виступі він наголосив, що досвід ведення бойових дій в зоні АТО підтвердив, що артилерія залишається головним засобом вогневого ураження противника. Артилеристи довели свою професійність під час ведення бойових дій на сході країни.
Конкурс серед артилерійських підрозділів видів Збройних сил України визначить не лише кращу артилерійську батарею,
а й в індивідуальній першості буде визначений кращій командир батареї, командир вогневого взводу, командир взводу управління, розвідник, обчислювач та краща обслуга, – додав Командувач ракетний військ і артилерії Збройних Сил України генерал-майор В'ячеслав Горбильов.
Тактична номінація є найбільш відповідальною для конкурсантів – це день, який визначає: ким Рубікон перейдено чи лідери йдуть «корпус в корпус». Зазвичай, саме номінація з тактики дає зрозуміти, хто є безспірним претендентом на золото, а хто має отримати срібло, бронзу або лише подяку.
Наші артилеристи, звичайно, відпрацьовували на максимум (при чому, це сказано не для гарного слова, а є констатацією факту), щоб отримати «відмінно» або «добре» і без штрафних балів.
Тактична номінація передбачає перевірку злагодженості дій у складі батареї, готовність до виконання завдань з вогневого ураження противника в умовах сучасного бою, вміле застосування озброєння та військової техніки у складі артилерійського підрозділу, високі морально-бойові та психологічні якості, військове братерство та фізичну витривалість.
Змагання в тактичній номінації проводилися в ході тактичного навчання артилерійської батареї з бойовою стрільбою.
У батареї самохідних артилерійських установок 2С19 та причіпної батареї 2А36, звичайно, є свої відмінності у висуванні на позиції, розгортанні та згортанні, часові нормативи, які зберігають життя людей у справжньому бою, але зміст залишається незмінним – точне ураження ворога і уникнути власних втрат.
Початок з тактики було покладено о третій години ночі, коли саме співають перші півні, а особовий склад артилерійської батареї 26 Абр, піднятий за тривогою, займав свої місця згідно бойового розрахунку. Все по справжньому, як в зоні бойових дій, адже змагатись доводилось з такими ж само хлопцями, яким теж довелося понюхати пороху на сході країни.
Довідково.
Стаття 75 Бойового статуту артилерії Збройних Сил України, частина ІІ (дивізіон, батарея, взвод, гармата) (далі – БСА). У розпорядженні на марш командир дивізіону (батареї, взводу) зазначає: відомості про противника; завдання артилерійського підрозділу; маршрут руху; район відпочинку та час прибуття до нього;
вихідний пункт та пункти регулювання; місця привалів; термін готовності до маршу.
Прогрів двигунів і нічний марш в район зосередження, де тут же організовується охорона і оборона батареї, інженерне маскування техніки, щоб її неможна було помітити ні з землі, ні з повітря, сліди від автомашин або гусянки замітаються. Колона увійшла до лісу і – зникла. Гармату, буває, помічаєш лише тоді, коли майже носом ткнешся у ствол, лафет, борт або – відчуєш холод ствола автомата чатового між власним лопатками. І тут, або вірно відповідаєш на пароль, або обличчям донизу лягаєш на холодну землю.
При розташуванні, зазвичай, уздовж маршруту висування використовують захисні та маскувальні властивості місцевості. Розміщення озброєння та техніки здійснюється осторонь від маршрутів руху на дистанціях та інтервалах, що знижують ефективність ураження їх ударами авіації, ВТЗ і вогнем артилерії противника.
Не залежно від того, хто висувається на вогневі позиції – «Мста-С» чи «Гіацинт-Б» – цей процес заворожує: настільки все відпрацьовано, гарно і – дещо страшнувато. Шкірою відчувається грізна міць гаубичної артилерії.
А як починає працює 152 мм калібр, та ще на повний заряд то – це потрібно бачити самому, знаходитися поблизу, щоб відчути під ногами вибухову вібрацію землі, побачити, як дракон виригає полум’я, частково втратити слух і отримати фоновий дзвін у вухах на найближчі декілька діб.
Деякі вогневі позиції порадували своїм краєвидом – вони знаходились на березі могутнього Дніпра. Вранці туман скрив протилежний берег і здавалося, що ріка не має меж. А з обіду виглянуло сонечко і природа заграла золотими кольорами осені. Те, що на дворі стоїть саме осінь нагадав дощ. Коли він розпочався один з командирів гармати 2А36 так прокоментував цей природний процес: «Знов будемо брудні, як чорти в пеклі».
Контрольно-спостережний пункт, який знаходиться у сотнях метрів від ворога, вираховує помилки пристрілочних пострілів другої гармати, передає поправки старшому офіцеру батареї СОБ) та підтверджує знищення ворога залповою роботою батареї.
В якому саме режимі працюють комбат та СОБ під час бойової роботи не можна передати ні словами, ні фільмом – біля них від нервового напруження бринить саме повітря.
Саме швидкість та ідеальна точність їх розрахунків є запорукою подальшого успіху усього підрозділу.
Під час маршу не обійшлося без пригод: деякі розвідані лісові дороги раптово виявлялися перегородженими завалами з дерев, декілька разів довелося вести бій з ворогом, який нападав із засідок, не обійшлося і без поранених бійців, яким надавалася перша медична допомога, відбувалася взаємозаміна фахівців у розрахунках замість тих, хто вибув із строю внаслідок поранення. А ще є банальна поломка техніки, яку залишають останній машині технічної допомоги, а всі інші продовжують виконувати бойову задачу. А ще дозавантаження боєприпасів прямо під час виконання вогневого ураження противника, розгортання польового гарячого харчування солдатів, введення в оману ворога вогнем одинокої кочуючої гармати, щоб підрозділ встиг уникнути ворожого вогню у відповідь. Додаємо до цих факторів ще й погодно-ландшафтні: дощ з противним холодним вітром, грузлий пісок та слизька від напитаної вологи земля, коли сошки Гіацинтів після пострілів доводиться відкопувати, а станіни підважувати домкратом,
щоб встигнути залишити рубіж розгортання у жорстко визначений час.
Дуже непростою, а навіть складною і важкою, видалася тактична номінація для батареї 2С19.
Ще з вечора зарядив дощ, який у три ночі, коли батарея готувалася до маршу, не те що не стишився, а дещо додав кількості рідини з неба за одиницю часу. Вранці взагалі пішов мокрий сніг. Тому марш видався нелегким, а перебування у місці зосередження стиглим. Хоча треба визнати один позивний фактор – інженерне маскування техніки в районі очікування виявилося приємним із-за осінньої краси лісового озера, на березі якого розташувався підрозділ.
На вогневій позиції, куди о десятій годині висунулися самохідні гармати, дощ, не маючи більше перешкод у вигляді дерев, методично напитував одяг вологою, а холодний вітер робив вигляд, що пробує його висушити. Температура з чотирьох градусів тепла понизилась до трьох, адже артилеристи постійно знімають метеодані і в курсі, коли об’єктивно спекотно або холодно.
Але працювала техніка, видихали полум’я броньовані дракони війни, бійці відпрацьовували бойові задачі.
Ось так виборюються перші місця та звання кращих артилеристів Збройних Сил України.
