Днями до редакції завітав мешканець будинку № 40-А по вулиці Героїв України (колишня Дзержинського). Він розповів, як важко живеться жителям цього та сусіднього будинку в зв’язку з будівництвом нової дев’ятиповерхівки, яке розпочалось нещодавно біля будівлі міської ради. Раніше, мовляв, всі ходили гарною асфальтованою доріжкою від зупинки біля міськвиконкому до свого двору, а тепер будівельний майданчик перегородив такий зручний прохід. Добре тим, хто має автівки та об’їжджає по вулиці Садовій чи Маріїнській, а ось мамам з дітьми чи важкими сумками доводиться далеко обходити.
Гість розповів, що в інших містах у такому випадку роблять спеціальні проходи, обшивають їх дерев’яними дошками, роблять навіси (як у нас біля медколеджу), що будівельній компанії, яка будує висотний будинок, цілком по карману.
Жителі міста вже писали скаргу до міськвиконкому з цього приводу, але відповіді не отримали. Вони розглядали також інші альтернативні шляхи: наприклад, через двір першої школи, але, за словами відвідувача, керівництво школи не погодилось відкрити прохід через спортмайданчик,
яким раніше багато років користувались жителі вулиці Г. України. Мовляв, будуть ходити всі, сміття викидати, дітям створювати проблеми.
Наступного дня я був у справах у відділі поліції, і вирішив подивитись, на що ж скаржиться бердичівлянин. Як не дивно, незважаючи на таблички «прохід закрито», ворота школи були відриті, і всі бажаючі могли спокійно пройти через двір до зупинки автобуса. Сміття на цьому шляху поки що не було, чого не можна сказати про інші частини шкільної ділянки (детальніше про це в наступному репортажі).
Отже, нарікання скаржника на закритий прохід на місці не підтвердились, і на цьому можна було б завершити замітку, але, повертаючись на вулицю Героїв України, я зустрів відомого в місті будівельника і розповів йому про цю ситуацію. А він наголосив на іншій проблемі, пов’язаній з цим будівництвом, – бетон та будматеріали завозять нині з боку вулиці Європейської, фактично через центральну площу, де ходить багато людей, а особливо - дітей. І хоча й миють колеса автівок при виїзді з будівельного майданчика, цього не зажди достатньо, щоб бруд не виносився на площу.
Значно краще було б підвозити матеріали з боку вулиці Героїв України, де набагато менш інтенсивний рух і автомобілів, і пішоходів.
Звичайно, добре, що в місті будуються нові житлові будинки, але хто в них буде жити, поки що невідомо. Так, в будинку по вулиці Данилівській лише нещодавно заселились військові, хоча Міністерство оборони купило їм ці квартири ще кілька років тому. Поблизу будинку по вулиці Шевченка теж не видно майбутніх мешканців, які дивляться у вікна своїх квартир, хоча, за чутками, там всі квартири вже продані. Можливо, хтось просто вклав гроші у будівництво, сподіваючись, що нерухомість – це надійніше, ніж банк чи панчоха, хоча ще й досі невідомо, якою ж буде остаточна ціна квадратного метра у цій новобудові. Та й у будинку поблизу міськвиконкому, який пафосно назвали «Резиденція», теж не афішують ціни продажу квартир. Натомість уже видно, що те, що будується, зовсім несхоже на те, що зображено на рекламних бігбордах та постерах.
