Події навколо «маскараду» із Саакашвілі ледь не затьмарили святкування Дня Збройних Сил України. Схоже, що організатори хочуть продовження трагічного сценарію, однак не врахували, що суспільство змінилося. Російська агресія переломила українську свідомість, створивши спільних героїв та формуючи одну єдину для усіх історичну пам’ять. В свою чергу, історична пам’ять народжує націю — свідому, вільну та цілеспрямовану. Сьогодні українці розуміють, ким ми є і ким ніколи не хочемо бути, і вже ніколи не станемо. Впродовж століть ми були частиною різних імперій. І кожна з цих імперій намагалася знищити нашу національну свідомість, викорчувати історичну пам’ять, заборонити культуру, мову, традиції. Саме тому нас завжди тягнуло у різні сторони – когось до Європи, когось до Росії. І тільки одиниці задавалися питанням: чому ми не можемо будувати Україну в Україні і для українців? З початком російської агресії ситуація змінилась кардинально. Війна стала поштовхом становлення України як держави. Якщо еліти розглядають нашу країну виключно у категоріях індивідуальної політичної та економічної вигоди,
то населення держави дивиться на Україну як на Батьківщину, на країну, де жити усім нам та прийдешнім поколінням. Війна ж змінила усе. Перш за все, це стосується армії. Сьогодні Україна її має, а українці навчилися воювати. До країни повертається престиж професії військового. Діти вже не хочуть бути подібними на бандитів з 90-х. У них сьогодні інші герої.
У зв’язку з подіями на сході України, професія військового стає все більш затребуваною. До лав української армії довелося вступити чоловікам, котрі раніше не мали відношення до військової служби. Змінилося й сприйняття захисників Вітчизни населенням. Згідно останніх опитувань громадян, зі всіх державних інституцій довіра до військових одна з найбільших. Ситуація в Криму та на Донбасі показала всю необхідність створення професійної армії, адже, навіть у часи зовнішньополітичної стабільності, боєздатна армія є стримуючим фактором для наростання воєнної агресії.
Із сумом згадується початок 90-х років минулого століття, коли сім’ї військових опинилися в принизливому положенні: військовослужбовці, що носили не тільки лейтенантські погони,
а погони з великими зірками, масово звільнялися зі служби або намагалися підробити будь-якими доступними способами. Багато хто з ліквідацією гарнізону, у пошуках кращої долі, взагалі виїхав з міста. Як не прозаїчно це звучить, але так потихеньку Бердичів став поступово перетворюватися на «місто наречених». Але неоголошена війна, яку ще й досі називають АТО або військовим конфліктом, змушує до кардинальних змін. І вони стають очевидними. Сьогодні у нас дислокується потужна бригада гармашів, 142-й навчально-тренувальний центр Сил спеціальних операцій (ССО) Збройних Сил України, автобат. І саме за погодження командування усіх військових частин, котрі зараз дислокуються у Бердичеві, на місці знесеного пам’ятника Григорію Котовському, встановлена 76-мм дивізіонна гармата зразка 1942 р. з написом: «На варті миру!». У такий спосіб місцеві урядники возвеличують наше військо. Власне сьогодні, 6-го грудня 2017 року, відбуваються урочистості з нагоди відкриття пам’ятника.
Нині мова про професійну армію стала більш предметною, обґрунтованою. На прикладі нашого міста бачимо:
у будинку по вулиці Данилівській нещодавно поселилися військові. З огляду на спорудження 60-квартирного багатоповерхового будинку на Червоній Горі, усвідомлюємо: не порожніми виявилися обіцянки уряду щодо будівництва соціального житла для військовослужбовців контрактної форми. Питання забезпечення житлом військовослужбовців є одним із пріоритетних завдань, які покладено на військове відомство. Є декілька підходів у вирішенні зазначеного питання, і зараз вже опрацьовано нові шляхи щодо їх подальшої реалізації. Мова йде про отримання житла за рахунок лізингу, будівництво нового штатно-посадового житла та реконструкція існуючих будівель з переобладнанням під гуртожитки. А ще планується залучати кошти іноземних інвесторів на будівництво житла під гарантії держави та власне будівництво. Очевидно, такий підхід до вирішення зазначеної проблеми сприятиме вирішенню квартирного питання у Збройних Силах.
Отже, якого б офіціозу не хотілося витримати, але вийти заміж за офіцера, захисника Батьківщини, знову стало романтично. Мрія багатьох дівчат — військовий чоловік, турботливий лицар, який береже мир та спокій у наших оселях. Приваблюють дівчат у військових такі якості: козацька мужність, дідівська гідність, батьківська мудрість, незламність сили волі та віри у власні сили. Справжній чоловік повинен захищати свою Батьківщину і свою сім'ю.
Зі святом, дорогі захисники!
