Ми із захопленням читали перші дві книжки Мілади Мартинюк із циклу «Истории родного города». У 2015-му відкрили для себе «Когда-то были времена», а через рік не могли відірватися від її збірки «Листая время...». І знову – презентація третього видання «Воспоминания ушедших столетий» уже в квітні 2018-го. Маленьке місто – як відкрита долоня, стверджує авторка, розповідаючи про гостинний та неповторний Бердичів, яким він був завжди і залишається нині – містом, що обдаровує яскравими враженнями кожного, хто його відвідав…
У камерній атмосфері зеленої зали приміщення молодіжного центру «М-Формація» Бердичівської центральної міської бібліотеки зібралися тутешні краєзнавці і дослідники, представниці читацького об’єднання «Подруга», друзі та рідні і просто шанувальники творчості Мілади Мартинюк – краєзнавця, письменниці, кандидата педагогічних наук, учителя-методиста гуманітарної гімназії № 2. Складалося враження, що прийшли «тільки свої» – такою родинною і затишною була атмосфера під час презентації нової збірки 12-и оповідань. Заступник директора ЦБС із питань організації роботи з молоддю Олена Гринчук запросила давніх і добрих друзів бібліотеки та авторки книги до спілкування за чашкою запашного чаю,
запропонувавши зігріти серця спогадами – єднальною ниткою між колишнім і теперішнім та згадавши притчу «Три мудреця про минуле, сьогодення і майбутнє». Зустріч розпочалася з позитивних ноток, які привнесла своїм співом чарівна Мануела Шаміс. «Мілада Мартинюк закохана в рідне місто, і, мабуть, тому її твори овіяні особливим почуттям і читаються з захопленням», – зауважила Олена Гринчук. «Сюжет нової книги заснований на справжніх подіях. Багато героїв – реальні, і їх долі тісно пов’язані з історією Бердичева, відтворюючи неповторний колорит міста в минулі роки і століття. Створенню збірки передували робота з архівними документами і спілкування з місцевими жителями та бердичівлянами, які приїжджають у рідне місто з-за кордону. У книзі переплелися краєзнавство і письменство, як гілки одного дерева, – це спроба осмислити та відчути події і втілити їх у художню форму», – приступила до розмови Мілада Мартинюк, прочитавши власний вірш про «отзвуки ушедших столетий, которые звучат и сегодня в наших сердцах». На її думку, проходять роки, але незмінними залишаються такі почуття як доброта й милосердя,
заздрість та жорстокість: «Герої оповідань здійснюють різні хороші дії, а також –неправильні кроки і промахи. Хочеться, щоб ми замислилися про те, як слід чи навпаки – не можна чинити, щоб їх помилки стали для нас пересторогою, аби не повторити їх у теперішньому та майбутньому». Письменниця читала уривки з оповідань і ділилася своїми думками: «Пам’ятаєте слова Валентина Пікуля? «Навіть найбільш кепське життя буває гідним історичної уваги». У кожне оповідання вкладена мораль, яка звучить наприкінці творів у словах Омара Хайяма. В історії «Жаба» йдеться про людську заздрість, що «практично знищує здатність нормально жити», і від якої «на жаль, не винайдені універсальні ліки». В оповіданні «Преданность» автор згадує зворушливий випадок із люблячим собакою, котрий не міг забути спочилого господаря, зникнув після його смерті, а коли з'явився, то став знову сидіти на ґанку будинку свого покійного друга. Деякі твори пов’язані з розповіддю про старовинну архітектуру міста. Під впливом спілкування з краєзнавцем Володимиром Сінчуком Мілада Мартинюк написала «Дом из детства»,
стверджуючи, що кожний будинок – це «радость прожитого дня», «остров искренности с энергетической душой». Письменниця з притаманною їй захопленістю розповідає про будинок по вулиці Театральній, де проживав Фрідріх Горенштейн. Після виходу кожної книги до Мілади Вікторівни нерідко дзвонять місцеві жителі, пропонуючи свої історії. Почесний громадянин Бердичева Поліна Соболь розповіла про приїзд до нашого міста знаменитого журналіста, відомого під літературним псевдонімом А. Ветлугін (1897-1953 рр.). Внаслідок розмови з’явилося оповідання «Журналист», яке закінчується афористичним висловом: «Когда уходите на пять минут, не забывайте оставлять тепло в ладонях…»
До діалогу з письменницею приєдналися учасники творчої зустрічі: краєзнавець Володимир Сінчук побажав авторці продовжити роботу, бібліотекар відділу обслуговування Ірина Касімова згадала той час, коли Мілада Мартинюк була зовсім юною допитливою читачкою, а нині її твори знають та люблять дорослі і діти, бердичівлянка Регіна Шаміс звернула увагу на яскравість та своєрідність прози авторки книги «Воспоминания ушедших столетий».
Колектив бібліотеки подарував винуватиці зустрічі символічну картину з підписами її шанувальників.
Презентація запам’яталася різними цікавими моментами та несподіваними сюрпризами: невимушеним спілкуванням із авторкою, жартами і ліричними відступами, роздумами гостей, відеофільмом про Бердичів і пропозицією від працівника відділу комплектування Тетяни Мельничук створити листівку з фотоколажем із видами міста, які зустрічаються у презентованій книзі. За чаюванням із солодощами кожний мав можливість отримати цукерку із побажанням. Нам дістався багатообіцяючий прогноз на цей день – 16-е квітня: суцільний позитив протягом усього понеділка. До речі, так і сталося! А бердичівлянам слід прочитати оповідання з третьої збірки з циклу «Истории родного города»і чекати наступної зустрічі з Міладою Мартинюк: в основі нової книги будуть розповіді наших сучасників.
