На честь Дня пам’яті і примирення та Дня Перемоги у Другій світовій війні чимало різних заходів було організовано на центральних площах міст і сіл Бердичівщини, але не всі ветерани могли їх відвідати за станом свого здоров’я.
В Гришківцях нині проживає всього три учасники Великої вітчизняної війни: Романова Олена Сергіївна 1924 р.н., Бессаліцьких Ніна Олексіївна 1924 р.н. та Оксюківський Антон Вікентійович 1925 р.н. Саме їх відвідали у святкові дні голова селищної ради Ірена Леонідівна Лісова та депутати.
Всі ветерани живуть разом зі своїми родинами у комфортних умовах та залюбки спілкуються з гостями. Олена Сергіївна розповіла, що свою трудову діяльність вона розпочала ще в 13 років на торфорозробках, які тоді були в районі ставків рафінадного заводу, тому на війну пішла вже не зі шкільної лави, а з робочого колективу.
Антон Вікентійович теж у розмові з головою згадав чимало моментів своїх військових спогадів, спогадів про дитинство і юність… І виявилось, що тоді він був знайомий з прабабусею Ірени Леонідівни, з якою разом проживали в селі Рудня-Городище Житомирського району.
За фронтові будні Ніни Олексіївни більше розповідали її невістка та син. В 16 років донька кадрового військового вже була на фронті. Спочатку - у підрозділі батька, але потім з’явилась директива про те, що родичі не можуть служити разом, тому вона сповна «скуштувала» і обстрілів, і холоду, і болю, рятуючи поранених. Після війни її життя теж було пов’язане з армією, бо мала чоловіка військового, об’їздила найвіддаленіші гарнізони Радянського Союзу. До недавнього часу вона жила в Луганську і лише сім років тому рідні забрали її на Бердичівщину. Вона і зараз слідкує за новинами та говорить, що ще коли жила в Луганську, то передбачала, що там може знову бути війна.
Ветерани з радістю приймали подарунки від селищного голови, але відчувалось, що найбільшим подарунком для них є увага та можливість поспілкуватись. Тож давайте дарувати такі подарунки не тільки для ветеранів війни, а й для усіх людей похилого віку, своїх рідних, знайомих чи сусідів.
