Студент Бердичівського медичного коледжу Андрій Бідюк – людина, яка дивує і захоплює, викликає повагу та довіру. Учасник бойових дій на сході України має чітку життєву позицію і тверді моральні переконання та принципи.
Наша зустріч із студентом Бердичівського медичного коледжу Андрієм Бідюком була не першою. Познайомилися з юнаком навесні, під час Ярмарку професій у молодіжному центрі «М-Формація». Майбутній фельдшер учив старшокласників накладати пов’язки після отриманих травм. Його розсудливість, стриманість і простота у спілкуванні привернули увагу. Напередодні Дня студента журналісти тижневика «Бердичівський погляд» побували у центральній міській лікарні, де Андрій проходить практику.
Вдивляючись у себе і в минулі роки…
«Не кривлячи душею і без зайвого пафосу скажу: вступити до медичного коледжу мене переконала мама, порадивши: «Професія корисна, будеш людям допомагати, – розповів хлопець. – І, закінчивши 11 класів у рідному смт Мирополі Романівського району, я подався до Бердичева. Став студентом у 2011-му році, а вже у 2013-му мене відрахували за низький рівень успішності».
Згадуючи минуле, Андрій самокритично зізнається: «Я був такий собі нехлюй, до навчання ставився недбало». Але на шиї мами, Олени Сергіївни Колот, котра виховувала ще чотирьох сестричок, юнак не сидів. Працював усюди, де можна було: вантажником, на паперовій фабриці… Небайдужий до подій в Україні, став учасником акцій громадянського протесту на Майдані Незалежності у листопаді-грудні 2014-го. У січні того ж року його поновили на навчанні у медичному коледжі. Але Андрій прийшов до закладу, подав заяву про відрахування і 21-го лютого підписав контракт зі Збройними Силами України. Через 8 днів його викликали за тривогою, і вже 16-го березня юнак був в окопах під Кримом. Протягом трьох років він служив у складі 1-ї батальйонно-тактичної групи 30-ї окремої механізованої бригади. Хлопець стримано розповідає про цей час, у пам’яті – всі дні та події, немов це сталося вчора: «Виконував бойові завдання на сході України. У 2014-му році брав участь в операції «Рейд», у 2015-му – в боях за Дебальцеве, в період із 2016-го по 2017-й тримав рубежі на околицях села Гранітного.
Був поранений та контужений, отримав першу травму влітку 2014-го року, прооперували коліно у березні 2015-го. Закінчив службу у квітні 2017-го, а у вересні поновився у медичному коледжі». Спілкуючись з Андрієм, спитали його, що допомагало вистояти в особливо тяжкі хвилини там, на передовій? Дивлячись просто в очі, він промовив: «Віра в Бога. Ранок починав із молитви за себе, рідних та побратимів, ввечері дякував за прожитий день». Протягом трьох років служби хлопець виконував обов’язки санітара-інструктора. В цей період у нього з усіма склалися хороші стосунки, зазначив Андрій: «Я – людина-дзеркало, навчився не засуджувати інших, а навпаки – виправдовувати та прощати, розв’язувати складні проблеми й виконувати важкі завдання. І це не підводить. Мій принцип – захищати та рятувати». Вміння слухати притаманне далеко не всім, і це – рідкісний талант. Мабуть, не знайти більш вдячного слухача, ніж людина-дзеркало, і це відчувається у спілкуванні з юнаком. Не маючи відповідної освіти, Андрій певний час був начальником медичного пункту батальйону. Зіграли свою роль авторитет,
зароблений у боях під Дебальцеве, і довіра бійців. «Бойових нагород не маю, – повідомив юнак, – є тільки медаль «За зразкову службу». Чому пішов до Збройних Сил України? Знову відповів коротко та лаконічно: «Все просто – справжній чоловік має пройти армійську службу. І потрібно було допомагати моїй сім’ї». До речі, рік тому старша сестра Ярослава Бідюк також підписала контракт і нині служить у 95-й десантно-штурмовій бригаді. «Чесно кажучи, – говорить Андрій,– там, на бойових позиціях, було простіше. Нерідко знову тягне повернутися до своїх побратимів…»
Служба в армії кардинально змінила: навчила відповідальності та дисциплінованості
Служба в армії та участь у бойових діях кардинально змінили Андрія Бідюка. До цього, сміється він, вважався студентом-лобурякою, а став відмінником: «Раніше у моєму житті не було певних пріоритетів та конкретних цілей. Під час служби зрозумів, що саме необхідно змінити в собі, і до чого хочу прагнути. Армія загартовує характер. Я навчився спілкуватися з людьми, став більш розсудливим та відповідальним, вимогливим і цілеспрямованим.
У мене з’явилася мета, є бажання до самовдосконалення та самореалізації. Сьогоднішні думки створюють майбутнє…» В. о. заступника директора Бердичівського медичного коледжу з виховної роботи Наталія Володимирівна Мордалевич розповідає про разючі зміни, які відбулися у світогляді та поведінці хлопця: «Вражає, наскільки несхожий теперішній Андрій Бідюк на колишнього студента. Раніше був досить легковажним, а зараз – у числі найкращих вихованців нашого закладу. Він користується авторитетом серед студентів, до його думки прислухаються. Встигає всюди: його можна побачити на різних виховних заходах, у травні брав участь у ІІІ-му Форумі роботодавців та Ярмарку вакансій у м. Житомирі, зовсім нещодавно, 25-го жовтня, – у Ярмарку професій в МПК ім. Олексія Шабельника, а також у проведенні Дня відкритих дверей». Студент 4 курсу 43-ф групи Андрій Бідюк охоче проводить інструктажі, зустрічаючись з учнями ПТУ, пояснюючи, які методи застосовувати для зупинки кровотечі, буває у міських навчальних закладах під час «Місячника знань дітьми правил безпеки життєдіяльності».
В лютому цього року в актовій залі Бердичівського медичного коледжу відбулася науково-практична конференція з елементами тренінгу: «Кір,кашлюк, краснуха в Україні: проблеми і шляхи подолання», Андрій Бідюк був серед її активних учасників. Куратор групи, викладач педіатрії Лариса Василівна Сергєєва,схвально відгукується про майбутнього фельдшера: «Вперше побачила Андрія тоді, як він прийшов на 3-й курс після поновлення. Відразу справив позитивне враження: вихований, чемний та акуратний, відчувається, що це доросла людина з певним життєвим досвідом. На виховній годині розповів одногрупникам про армійську службу і розташував їх до себе. Від нього не почуєш слів: не буду, не хочу, не можу – безвідмовний та обов’язковий. У нього є мета – отримати знання, і вчиться Андрій із великим бажанням. Нині пише науково-дослідницьку роботу, буде представляти її на конференціях у коледжі та в обласному центрі. Маючи власні переконання та думки, прислухається до порад інших. Спочатку був заступником старости, а зараз Андрій – у складі студентської ради. І що викликає повагу:
він підтримує свою родину і з турботою ставиться до матері». Старості 43-ф групи Олені Васильчук імпонує прагнення студента до постійного вдосконалення знань і підвищення своєї компетентності: «Він сприяв покращенню мікроклімату в групі, легкий і приємний у спілкуванні, за ним тягнуться інші. Особисто мене мотивує до навчання. Дуже ініціативний та принциповий». Заступник старости Оксана Бобровська додає: «При необхідності завжди допоможе. Комунікабельний і цікавий співрозмовник. У Андрія – широке коло інтересів та вподобань». В армії герой нашого нарису знайшов хобі до душі: навчився вирізати фігурки з дерева. Згодом він придбав інструменти і захопився виготовленням металевих медальйонів та виробів із воску. Нещодавно його майстерність помітили й запропонували працювати в ювелірці. Після навчання Андрій також підробляє в якості оператора комп’ютерного набору. Закінчивши медичний коледж, планує повернутися в армію: «Спочатку хочу отримати військове звання молодшого лейтенанта. Накреслив собі програму подальших дій. Був варіант поїхати до Польщі, але вирішив служити в Збройних Силах України, потрібно бути готовим захищати свою Вітчизну». Викладачі медичного коледжу кажуть: на прикладі таких хлопців відбувається становлення нації, вони знають, що можуть зробити для рідної країни.
