Ми прекрасно знаємо, Україна та Польща в цьому році обходять 100-річчя відновлення державності. 11 листопада 2018р. відбувалися урочистості як і в Україні та Польщі, так і в діаспорах по цілому світі, де є поляки і полонія.
Програми-запрошення надихали як в інтернеті, так і газетах, оголошувались в Храмах та організаціях. Окрема, особлива подяка Голові ГО «Житомирська обласна Спілка поляків України» пані Вікторії Лясковської-Щур за чудово підготовлений захід. Було видно, скільки кропіткої праці, старань, піклування та сил вкладено. Під її чітким мудрим керівництвом ми могли відчути себе єдиною родиною. Можна називати багато-багато знаних і рідних імен та прізвищ, які надали святу свою люблячу енергію. Серед них делегація з Бердичева на чолі з мером Василем Мазуром, а також делегація кресовяків на чолі з презесом пані Ларисою Вермінською… Радіємо з присутності духовенства та інших делегацій… Ми їх знаємо, пам’ятаємо… Особлива подяка Консулату Генеральному за запрошення на Свято.
Чим є цей день для нас поляків з Кресів? Наші батьки, наше коріння боролись, як уміли,
за повагу до Бога, Батьківщини та за Гонор. Чи був легким час державотворення для України-Руси та Речі Посполитої Польщі? Кожен вчив довіри до Бога та Народу… Так і в Вінницькому Генеральному Консулярному Окрузі Речі Посполитої Польщі поляки, від малого до людей поважного віку, прагнули внести свій вклад у святкування. Ми маємо так багато спільного, маємо відносини, які варто охороняти.
Хто був Гоноровим гостем? Думаю, що Бог обдарував нас своєю присутністю, де ми зібрались, в молитві за наш край, в Його Ім’я. Центральне місце зайняла молитва як особиста, так і приватна… В даних намірах відправлялись Євхаристії як в Храмах, так і на кладовищі. Делегації покладали біло-червоні букети квітів та запалювали лампадки-знічи. Ми відчуваємо гордість за Великого Поляка св. Івана Павла ІІ та багатьох інших святих, навіть святих з наших родин, які, сподіваємось, є в Раю та не є канонізовані. Ми віримо в спілкування святих…
Багато інформації в ЗМІ написано на дану тему… Але я хотів би коротко поділитись враженнями з урочистостей.
Емоціями та почуттями з відвідування «Концерту польської фільмової музики з нагоди 100-ої річниці повернення незалежності,
державності Польщі» при «Мистецькому Центрі Педагогічного Університету ім. М. Коцюбинського». Концерт відбувся 10 листопада. Біля центрального входу гостей зустрічали діти, одягнені в народні строї. Вони роздавали біло-червоні стрічки. Цей жест мав глибоке значення передання естафети знань та традицій…
Концерт представляв польську кіномузику авторства Кшесіміра Дембського під диригуванням самого композитора у супроводі Симфонічного оркестру обласної філармонії, хору "Verdiana" Великого театру у Лодзі і солістки Анни Юркштовіч. Даний видатний митець має польське коріння з кресів. Знаний композитор, диригент, скрипаль та автор книги про поляків в Україні… Під його керуванням хор з Польщі та симфонічний оркестр з України ожили, як єдиний організм. Цікаво, що він також залучав зал до спільного виконання творів. Було інтересно та корисно навіть найвибагливішому учаснику заходу. Звідки ми знаємо цього віртуоза? Можливо, зі всесвітньо відомої екранізації роману Генріха Сенкевича „Ogniem i mieczem” (1999р.), де грали Богдан Ступка, Руслана Писанка, інші відомі українські та польські актори.
Особливим хітом стала пісня „Mój sokolie”(1998). Та й інші хіти воскресали на сцені. Багато скупих сліз можна було побачити на обличчях присутніх в залі. Автор не давав нудьгувати аматорам та професіоналам. Він тримав увагу зали та сцени. Насправді, це був відпочинок. Не бракувало як і професіоналізму дотримання канонів, так і імпровізації. Велика подяка диригентові оркестру та хору, котрі, не вагаючись, віддали колективи в досвідчені натруджені руки митця. Але сюрпризом було те, що диригували по черзі. Час від часу пан Krzesimierz грав на роялі й виконував Бітбокс та елементи джазу… Навіть взяв скрипку в солістки оркестру. Часом, як досвідчений педагог, жартував або розказував історії з власного життя. Його солістка пані Анна. Було видно, що подружжя відчуває, піклується про свій твір, мов за мале дитя… Хітом концерту стала жартівлива пісня про baobaby. Лунали заклики на біс.
Після концерту композитор та пані солістка дали інтерв’ю для місцевої преси. «Вітаю сердечно наших земляків, вітаю поляків, українців, діаспору тут, на території України, на її землях. Так, між іншим, я тут теж мав би, міг би жити, але мої батьки були вимушені втікати під час «зачистки». Через важкі звіряння ми, зрештою, віднайшлись на «західних землях». Але близькі мені є ці кліматичні умови України… Я написав книжку на дану тематику. Про ці сумні події… Але я бажаю всім здоров’я кращого»,- поділився зі мною пан Кшесімір Дембський.
Від навали, голоду, війни - визволи нас Господи…
Текст, переклад Heleniusz Mały
Фото Mira Rudnicka
