Проходячи вулицями міста, постійно чуєш добірні мати. Ненормативна лексика, на жаль, стає нормою. Жахає, що замість прийнятних слів звучить вульгарна лайка, яка злітає з язиків чоловіків, жінок і навіть дітей…
Що таке нецензурний вислів на устах більш менш пристойної людини? Викид негативної енергії, розрядка або повідомлення, що її всі дістали? На вулиці, в парку або на ринку раз у раз чуєш таке, що вуха в’януть... І починає здаватися, що в нас не лаються матом – ним розмовляють. Малі діти, чуючи брудні слова від батьків, засмічують свою мову, навіть не розуміючи змісту сказаного. Сьогодні нецензурщина проникла в літературу, кіно і на телебачення, нею рясніють соціальні мережі. «Невинна» звичка вживати мат призвела до того, що багато хто використовує його просто для зв’язку слів. Ось, наприклад, дещо з почутого в Бердичеві на центральних вулицях міста. Мама дитини: «Закрийся, …, я тобі сказала, …!» Школярки: «Ти знаєш, …, а ми вчора … так відірвалися, …, що просто …». Класична трійка чоловіків: «…, і куди преш, …? Я тобі … кажу, …». За півгодини – три подібних випадки. Буває, і частіше. Хтось смачно висловлює оцінку подіям та людям коротким словом із трьох чи п’яти букв, а деякі трихвилинною тирадою передають всю палітру почуттів, що накипіли. Одним словом, «випускають пар». Кількість матів зашкалює просто тому, що більшість не хоче думати і докладати зусиль, аби стримувати себе і говорити цензурно. Але ж без матюків можна висловити все, що завгодно: злість та радість, гнів і задоволення, страх та захоплення. І словник нашої милозвучної та мелодійної української мови це дозволяє. Давайте до неї, до себе та оточуючих ставитися з повагою. Невипадково ж кажуть, що лихослів’я – початок шляху до ще більшого зла. А прислів'я говорить: «Від гнилого серця і слова гнилі».
