У Бердичеві попрощались із загиблим за поки нез’ясованих обставин військовослужбовцем-айдарівцем. Молодшому лейтенанту Олександру Гуменюку було 26 років. Востаннє на зв’язок з рідними він виходив 22-го березня. Затим, зі слів родичів, у свій вихідний залишив військову частину на Дніпропетровщині, де знаходився на ротації. Наступного дня на службу не повернувся. 2-го квітня Олександра знайшли у лісосмузі під Харковом замордованим.
https://youtu.be/ipbCfD6mbqw
Ірина Івасюк, тітка загиблого, розказує:
«З’їжене вухо, очі виколоті, носа немає…
Дуже багато загадкового, ми навіть не знаємо, триває слідство. Якщо людина бере
з собою чисті речі, зарядку до телефону, то розуміємо ж, що не йде кінчати з
життям».
Родом хлопець із Криму, ріс без батька, патріотом
його виховувала мама і бабуся. З юнацьких років захоплювався історією. Вищу
освіту здобував у Сімферополі. З початку Революції Гідності їздив у столицю на
Майдан. Із липня 2014-го року весь час служив на передовій. Із добровольця став
справжнім бойовим офіцером, приймав участь у боях за Щастя, Станицю Луганську,
Трьохізбенку, в спецопераціях у районі Бахмута і Лисичанська. У батальйоні «Айдар»
був заступником командира гаубичної батареї.
Поховали бійця у Бердичеві, де живе частина
родини хлопця.
Друг із позивним «Чайка», каже: «Він збирався
йти до кінця війни, він з Криму і якби рідна душа, бо я з Луганська, ми були
братами, познайомились з ним у Щасті».
«Він
житель Криму, справжній громадянин України, який прийшов у наш підрозділ
захищати країну. На жаль, відправити тіло на батьківщину неможливо, він з
Джанкоя. Окупанти не терплять поховань героїв України на тимчасово окупованій
території», - додає «Берет», військовий побратим з батальйону
«Айдар».
