У середу, 8 травня, учні Красівської школи разом з гостем в особі депутата Семенівської сільської ради Лямпука Юрія Миколайовича вшанували пам'ять полеглих у Другій світовій війні.
Але справжньою цінністю цього дня став виступ ветерана Кравчука Леоніда Яковича, який був мобілізованим у 1944 році, звільняв Варшаву, Ригу і дійшов до Берліну, двічі отримавши поранення. Леонід Якович ясно пояснив, що таке бути українцем без своєї держави в часи тоталітарного режиму, і що таке ціна життя під час війни, а чи вона щось вартувала?
Ветеран закликав дітей цінувати мирне життя, радіти звичайному дню, природі, шматку хліба, та побільше посміхатися. Якось Леонід Якович мені сказав, що "у свої 92 роки я на цім світі чужий, покоління змінилися, а я все ще тут, як лишній, бо до життя цього вже непридатний".
Цього дня я знайшов відповідь: Бог велів ще довго жити пану Леоніду для того, щоб як свідок, як першоджерело, доносити правду про події тих часів. Також я закликав всіх у родинах згадати про дідів-прадідів, про те, як зачепила Друга світова кожну сім'ю та лишила свій кривавий слід на українській землі. А Леоніду Яковичу гречно подякував та побажав довгих років, на що сивочолий ветеран сказав: "Я маю бажання дожити до 100 років". І так буде, Леоніде Яковичу...
