Є на Житмоирщині величезна кількість маєтків, садиб, палаців та інших дивовижних архітектурних споруй і таких, які, на жаль, вже перетворюються на руїни.
Є на Житмоирщині величезна кількість маєтків, садиб, палаців та інших дивовижних архітектурних споруй і таких, які, на жаль, вже перетворюються на руїни. В цьому матеріалі ми розповімо про один з численних палаців в Житомирській області, а також покажемо, який він мав вигляд більше 100 років тому.
Відновлюючи та відроджуючи стародавню пам’ятку, О.Шереметьєв та його колеги й однодумці постали перед непростим запитанням: як виглядав палац у минулому?
Деякі світлини радянського періоду збереглися, засвідчивши водночас, що будівля неодноразово реконструювалась та перебудовувалась, на жаль, без огляду на збереження своєї автентичності. А от давніших фотографічних свідчень віднайти не випадало.
Та все ж таки вдалося натрапити на фото маєтку у Ставках, зроблене 1912 року. У глибині світлини досить виразно проглядаються обриси палацу. І хоча якість зображення доволі невисока, воно дає більш-менш чітке уявлення про те,
як саме тоді виглядала палацова споруда.
Водночас, зважаючи на те, що виявлений фотознімок є, так би мовити, «копією з копії» (зроблено її у 1995 році), десь безумовно має бути й оригінал світлини. Нібито був він свого часу в сільському музеї Ставків, що під завісу свого існування перетворився винятково у музей Леніна з належним наповненням та атрибутами.
Тож хочеться сподіватися, що вже поліграфічно скопійована «копія з копії», яку публікуємо, допоможе таки відшукати більш якісний відбиток.
Якщо комусь щось відомо про історію та подальшу долю цієї світлини, - наперед вдячність за повідомлення.
Нині у Ставках, що у 2016-му офіційно повернули собі первісну старовинну назву, стараннями колекціонера та мецената Олексія Шереметьєва створюється «Мистецький маєток Ставки», який має стати вагомим культурно-мистецьким осередком та туристичним центром нашого краю. Тут передбачається влаштувати музейно-парковий комплекс, організовувати вернісажі, творчі зустрічі, фестивальні та виставкові заходи.
В основі цього історичного комплексу – стародавній палац, побудований у XVIII столітті тодішнім власником ставчанських маєтностей графом Адамом Дуніним-Вонсовичем.
По його смерті володіння перейшли до нащадків. Однією з часток володів зокрема син Йосип, але втратив її, долучившись у 1831 році до польського національно-визвольного повстання, яке зазнало поразки і було жорстоко придушене російським царатом. Наразі належні бунтівникові землі були реквізовані в казну, а потому виторгувані новими власниками. Врешті продали свої наділи й інші нащадки графа.
Колишню садибу придбали згодом сестри Вангенгейм, які влаштували тут справжній просвітницький осередок. Після смерті старшої з сестер - Антоніни – молодша Ольга збудувала поруч із палацом школу, яка слугує сільським дітям донині. А в колишньому графському будинку за заповітом Антоніни відкрилися сільськогосподарські ремісничі класи, названі її ім’ям, що у радянський час тривалий час були зоотехнікумом.
Після того, як він переїхав до Рогачева-Волинського, у будівлі розмістили дитячий туберкульозний санаторій, що функціонував до 1990-х р.р.
Новини Житомира
