Більш ніж два місяці минуло від старту роботи новообраної Бердичівської міської ради. Новий склад, який не був схожий на жоден з інших скликань, оновлений на 80%. Із завершенням виборчого процесу, в рамках реформи децентралізації, Бердичівська громада отримала нові межі, додавши дружню родину прилеглих сіл – Підгородне та Скраглівка. Тепер зворотного шляху немає – молодій команді необхідно знайти сили, вивчити можливості та працювати разом. Але вона «молода» не тільки на папері, а й в житті. У команді міського голови ми бачимо цілком нову особу, яка поєднує в собі молодість, досвід та нестандартне мислення. Йдеться про наймолодшого в історії міста секретаря Бердичівської міської ради Богдана Коляду.
Перед початком інтерв’ю журналісти подякували Богдану Олександровичу за те, що він знайшов можливість для зустрічі. З першого погляду було помітно, що посадовець цінує свій час та час журналістів. Також мали нагоду спостерігати за кропіткою роботою апарату ради, який не залишає зачиненими двері секретаря. Додамо: наш співрозмовник не приховував, що подібна «паперова» робота досить знесилює та інколи «заважає працювати».
Про те, якими бачить основні напрямки діяльності місцевої влади й свою роль у вирішенні важливих для Бердичівської громади питань, чим займається на початку каденції поточного скликання і що вже досягнуто, він розповів в інтерв’ю журналістам видання «РІО Бердичів».
Істинний бердичівлянин: сторінки дитинства та юностіСлухаючи Богдана Коляду, розумієш, що він не звик говорити стандартними висловами. Його щире гасло – «найкраще місто на землі» – не звучить, як архаїзм, що зародився майже два десятки років тому. Для Богдана Коляди ніколи не було ріднішого міста, ніж Бердичів. Молодий політик народився в теплий осінній вечір – 13-го вересня 1987-го року. Закінчив школу № 3. Класний керівник Лариса Андріївна Павлова з душевною теплотою згадує свого учня: «Богдан був дуже вихованою дитиною. З повагою ставився до вчителів, у хлопця було багато друзів, а найближчий – його брат Кирило. Жвавий школяр усе встигав. Треба віддати належне батькам, вони виховали синів працьовитими і щирими. Обидва були старанними у навчанні і першими помічниками в організації вечорів, трудових справ та інших заходів.
І завжди поряд були мама й тато. Олесь Коляда часто співав зі скромної шкільної сцени. Буває, що з часом деяких учнів забуваєш, але цих хлопчиків я буду пам'ятати завжди. З великою повагою ставлюся до батьків…» Музика для Богдана Коляди – не просто захоплення, а частина життя. Завідувач фортепіанного відділу Бердичівської музичної школи Віра Іванівна Ковальова розповідає про успіхи свого вихованця: «Викладала у нього в молодших класах. Був учасником різних конкурсів і концертних програм. Мав нагороди Всеукраїнського конкурсу юних піаністів імені Лятошинського. Здібний учень успадкував любов до музики від свого батька – відомого композитора Олеся Коляди».
Закінчивши школу, Богдан Коляда продовжив навчання на музичному відділенні Бердичівського педагогічного коледжу. У дитинстві та юності займався вільною боротьбою і боксом. Став кандидатом у майстри спорту України з гирьового спорту. Чимало часу приділяв легкій атлетиці. Згадуючи той час, і досі відчуває внутрішній неспокій: у стрибках у висоту не дотягнув до бажаного результату – два метри. Проте, виконав норматив І-го розряду дорослих.
Протягом останніх років бердичівлянин займається волейболом, незабаром у місті буде створено ГО «Федерація волейболу», президентом якої має стати Богдан Коляда. Вже обговорено питання співпраці з Житомирською обласною організацією. У планах та прагненнях – дати старт проведенню змагань і досягти високих результатів.
Ніна Петрівна Бойко (екс-керівник дошкільного закладу №16) знає Богдана Коляду багато років: «У дитинстві він був спокійним, толерантним та надзвичайно творчим хлопчиком. І дуже самостійним. Ці якості не розгубив в юності, такі риси характеру притаманні йому і сьогодні…А ще імпонують його повага до людей та вміння вислухати кожного… Спілкуючись уже з дорослим Богданом Колядою, можу сказати: він завжди більше слухає, ніж говорить, і виважено робить висновки, вирішуючи непрості проблеми…»
А тепер перейдемо до головної частини: як настала та сама точка неповернення і що не афішував новий секретар міської ради.
Відверте інтерв’ю секретаря Бердичівської міської ради Богдана КолядиСпілкування з Богданом Колядою тривало більше, ніж планувалося, – майже дві години.
Однак привітна посмішка і відкритий погляд розташовували до відвертої розмови.
– Богдане Олександровичу, як відомо, Ви не вперше зайшли в політичну річку, перед цим сформувавши самодостатній бізнес та побувавши в європейських країнах. Розкажіть, що змусило Вас повернутися?
– Що ж, для мого близького оточення це рішення не було таким незрозумілим. Моя перша спроба стати депутатом міської ради була близько десяти років тому. Це стало справжнім випробуванням молодого «мене» в політиці, який ще не мав того досвіду спілкування з людьми та знання тих кроків, щоб допомогти їм у вирішенні важливих проблем. Я думаю, більшість жителів міста пам’ятають, як я пов’язав своє життя з розбудовою міського осередку політичної партії «Об'єднання Самопоміч», куди ввійшов в якості активіста команди, яка була досить перспективною. Тим не менш, «Самопоміч» не була схожа на інші політичні сили, що зародились опісля подій на Майдані. Згодом я зрозумів, що місцева команда мала свої прогалини, але не змогла їх вчасно виправити. Через це втрачено безцінний час для розбудови міста. У 2017-му році разом із Богданом Кицаком,
який теж був членом політичної команди, створили громадську організацію «Центр розвитку Бердичева». Наш маленький, але творчий осередок дозволив запроваджувати креативні проекти, проводити своєрідні конференції та акції, виставки та інші заходи міського, Всеукраїнського і навіть міжнародного рівнів. Одне з нашим досягнень – розробка туристичної мапи «Бердичів – твоє місто». Ми довели всім критикам, що в місті є основа для розвитку талантів.
– З часом усе-таки зазіхнули на посаду міського голови, маючи при цьому суворих конкурентів, – найгрізніших за весь час проведення виборів у місті. Чи не злякало Вас це, і чи були моменти, коли прагнули скасувати свою участь у виборах?
– Для мене це дуже особисте. Знаючи місто як свої п’ять пальців, щодня прикро спостерігав за тим, що відбувається в ньому, розуміючи, що мої кроки не допоможуть вирішити більшість проблем комплексно. Тому перед тим, як одного дня мені запропонували зайняти «перший номер» та висувати кандидатуру на посаду мера, спільно з командою партії «Слуга народу» напередодні початку виборчої кампанії ми провели більш ніж два десятки засідань фокус-груп,
щоб дізнатися, які проблеми насправді турбують бердичівлян. Звісно, серед них переважали проблеми пенсійного забезпечення й комунальних послуг, якості місць для відпочинку, стану доріг та житлових будівель. Не приховую, що не очікував на таку запущеність, яка продовжувалася котрий рік. Щодо того, чи було бажання приїхати до представників виборчої комісії – ні, не було. Чи були нервові розлади або переживання – так. Проте, це того вартує. Жителі міста та моя родина, яка живе в ньому, – мій незмінний пріоритет.
– Щойно Ви згадали про родину, як проводите час на дозвіллі?
– О, це настільки складне питання, навіть не уявляєте. Думаю, Юлія (ред. – дружина Богдана Коляди), читаючи це інтерв’ю, не захоче колись разом із дітьми написати про мене книгу (сміється). А насправді, дуже важко те, що в тебе немає нормованого графіку роботи. Звісно, розпочатися робочий день може о 8-й, але закінчується ближче до 22-ї, або навіть – наступного дня. Це непроста робота, але я не шкодую, що зайняв цей відповідальний пост. Про дозвілля: намагаюся по максимуму провести час із сім’єю протягом вихідних.
Можливо, ви бачили у мережі «Facebook», як із коханою та дітьми проводимо свій час. Це велика радість – бути разом із родиною. Як каже батько, сім’янином народжуються.
– Перед тим, як стати секретарем міськради, Ви були помічником-консультантом народного депутата Богдана Кицака. Спостерігаючи за соціальними мережами, знаємо, що добряче отримували «на горіхи». Загалом, що взяли для себе?
– Передусім ця діяльність вимагає злагодженої співпраці з усіма гілками влади, вміння налагоджувати комунікації, знати та вивчати проблеми громад і шукати шляхи їх вирішення. Оскільки народний депутат був обраний за мажоритарною виборчою системою, є два основні напрямки роботи: законотворення та робота на окрузі. Тож було проведено багато роботи, яка на сьогоднішній день вже дала результати. Це залучення коштів із державного бюджету на місцеві соціально-економічні потреби. Працював зі зверненнями громадян, брав активну участь у завершенні процесу децентралізації. Здійснення законотворчої діяльності – складний процес. Богдан Кицак є автором та співавтором багатьох законів, а це – напружена праця з ранку до ночі.
– Минуло два місяці, як Ви приступили до виконання обов’язків секретаря міської ради. Чи змінилося Ваше уявлення про його повноваження?
– З самого початку розумів, наскільки відповідальна ця робота. Особливо непростими були перші два тижні. Багато інформації, і кожний крок – вагомий. Часу адаптуватися практично не мав. Необхідно було швидко заглиблюватися в роботу. У будь-якій діяльності є невидима сторона. Робота секретаря міськради – нескінченна. Щодня з’являються нові питання, проблеми, запити населення. Звісно, постійними є звернення громадян із різних питань – від фінансових до охорони здоров’я. Радієш, коли вдається допомогти і переймаєшся разом із жителями, якщо не виходить одразу розв’язати проблему, тому що, по-перше, дехто не розуміє важливості дотримання чинного законодавства, по-друге, ще не викорінилася до кінця стара бюрократія. Моє першочергове завдання – докласти максимум зусиль, щоб кожний депутат міг виконувати свої безпосередні повноваження у повному обсязі. Хочу налаштувати взаємодію: громада – депутати – міський голова.
– За цей час у Вас виникали конфлікти з міським головою Сергієм Орлюком відносно роботи ради та розвитку міста?
– Суперечки – так, конфлікти – ні. Під суперечками маю на увазі палкі дискусії, що виникають щодо прийняття правильних рішень. Увійшовши до команди міського голови, маємо сказати, що ми – цілковито нові люди, які потрапили в середовище, яке не сподівалося побачити нас у старих кабінетах. Тому спочатку очікувати допомогу не було від кого. Але з часом зрозуміли, що робота повинна тривати. В сучасному світі все робиться набагато простіше –за виконанням KPI або простою мовою, показниками ефективності. За це й повинна бути відповідна премія чи додаткові виплати.
– Розкажіть, що відбувається з комунальними закладами міста. Тому що вже з перших місяців Ви спільно з депутатами розпочали роботу з тими комунальними підприємствами, які найбільше дошкуляли бердичівлянам та були помічені в гучних, зокрема корупційних скандалах.
– Знав, що про це запитаєте. Для мене це найболючіше питання, адже йдеться про майже чи не всі головні артерії Бердичева. Від лікарні до «Бердичівтеплоенерго». Першим «під приціл» потрапив «Бердичівкомунсервіс», і недаремно. Під час обговорень нашої команди перший заступник міського голови Артем Азізов наголошував,
що це те підприємство, де насамперед необхідно зробити головне – аудит. Так і сталося: такого бардаку не бачив жодного разу в житті. Історія про ворота племінника, як виявилося, – лише вершина айсбергу. Незабаром містяни зможуть побачити й почути і не таке. Наступним став «Бердичівводоканал». Як кажуть у народі, «припливли». Ситуація – не ліпше. Такого поняття, як фінансова спроможність, не існує, а приватний сателіт, як ТОВ «КЕС», лише зміцнив цю комунальну безвладність. Через деякий час звернемо увагу на таке підприємство, як Бердичівська міська лікарня.
– Днями відбулося засідання вже 5-ї сесії Бердичівської міської ради. Ваші враження від сесій VIII скликання та співпраці з новообраним депутатським корпусом.
– До сесії Бердичівської міської ради треба готуватися ретельно, перевіряти та погоджувати проєкти рішень, проводити засідання постійних депутатських комісій, при необхідності проводити виїзну комісію, своєчасне засідання Погоджувальної ради, скласти протоколи засідання. Секретар міської ради має охопити всі моменти. Прозорість та відкритість – один із головних принципів роботи нової команди.
Інформація розміщується на офіційному сайті міської ради та публікується у засобах масової інформації. Офіційні повідомлення про діяльність періодично з’являються і на сторінках у соціальних мережах. П’ять сесій за два місяці – це складна й попередня робота, взаємодія з начальниками управлінь та відділів, щоб депутати мали всі матеріали перед засіданнями комісій і сесій. Співпраця з виконавчим комітетом – невід’ємна складова. Щільний графік проведення сесій дозволяє якомога скоріше приймати корисні рішення. Задоволений плідною, злагодженою роботою депутатського корпусу.
– Плани роботи визначають основні напрямки діяльності міської ради, а також організаційні форми вирішення поставлених завдань. Серед багатьох питань – швидкість прийняття рішень та зручність для депутатів.
– Привідкриємо завісу: за два роки ми будемо намагатися впровадити Програму електронного голосування, адже це вже не новинка, а необхідність. Її вже впроваджують різні міські ради. Маємо крокувати в ногу з часом. Електронне голосування – це швидкість, ефективність і прозорість. Це екологічність та економія коштів за рахунок відмови від паперових носіїв.
Це оперативне оприлюднення результатів голосування на сайті міської ради. Її роботу полегшить та прискорить придбання планшетів. Їх використання на засіданнях постійних комісій дасть можливість зекономити час роботи працівників виконкому на відміну від друкування проектів рішень. Перші кроки вже зроблено – нещодавно мав розмову з представниками систем, які дозволять впровадити електронне голосування у життя.
– Відомо, що командою народного депутата України Богдана Кицака за підтримки активних жителів була розроблена Стратегія розвитку міста на 2020-2030 роки з урахуванням думок жителів, де визначено пріоритети: висока якість життя, формування конкурентоспроможної економіки, місто національних і духовних цінностей, культури та спорту. Прописані напрямки, якими потрібно рухатися. На Вашу думку, що необхідно покращити або змінити в місті?
– Проблеми Бердичева не різняться від проблем інших міст. Протягом 10-15-ти останніх років у Бердичеві не займалися головними питаннями – економікою міста та збільшенням надходжень до місцевого бюджету, що дало б змогу вирішити комплекс інших завдань.
А саме: якість питної води та її безперервне постачання, створення потужної платформи для старту малого та середнього бізнесу, можливість створення індустріального парку, покращення інфраструктури міста. Для розвитку міста, для того, щоб робити потужні речі у короткий термін, міського бюджету недостатньо. На нещодавній зустрічі з міським головою, народним депутатом України, говорячи про соціально-економічний розвиток міста, визначили певні важливі моменти на рік та перспективу. Серед інших – реалізація проекту «Скейт-парк», першої частини проєкту «Набережна». Йдеться про три спортивних майданчики на міському пляжі. Ще один потужний проект – термосанація СЗОШ № 1. До кінця року маємо вирішити питання заміни старих вікон у закладах дошкільної освіти на металопластикові. У 2020-му за рахунок державної субвенції, яку спрямував народний депутат Богдан Кицак, у дитячих садках були встановлені фільтрувальні станції. Вода для пиття і харчування дошкільнят має бути якісною та добре очищеною. Чиста вода – здорові діти. Серед важливих напрямків роботи – оновлення і будівництво соціальної,
транспортної та спортивної інфраструктури. І моє головне завдання – комунікація з усіма ланками влади для максимального залучення обласних, державних і міжнародних коштів. Тільки консолідувавши наші зусилля, ми досягнемо високих результатів задля Бердичівської міської територіальної громади. Стратегія розвитку міста на 10 років дає можливість зважено прогнозувати розвиток Бердичева і сприятиме зростанню економічних та соціальних показників міста.
– Що вже вдалося зробити?
– Покращено інформаційний простір, всебічно висвітлюються новини, запроваджено онлайн-трансляцію сесій та засідань виконкому. Налаштовано співпрацю відділів та управлінь для швидких відповідей на запити і звернення. Відбулися обмін думками, перспективними планами та проектами з народним депутатом Богданом Кицаком і міським головою Сергієм Орлюком. Насамперед це розгляд таких напрямів, як використання коштів із ДФРР та субвенції на соціально-економічний розвиток для реалізації проєктів будівництва: нових шкіл, садочків, доріг, спортивних майданчиків та медичних об'єктів. Започатковано проведення Дня депутата.
Третього лютого відбулося навчання у форматі «запитання-відповідь». Були розглянуті теми формування місцевих бюджетів, дотримання вимог антикорупційного законодавства, депутатських звернень та запитів. Думаю, слід обмінюватися досвідом з іншими містами. Також змінюється організація роботи приймалень, їх облаштування та графіки прийому.
– Як відбувається співпраця з обласною державною адміністрацією? Якщо не помиляюся, більше року працює новий голова, який налаштований на конструктивну взаємодію з новими громадами.
– Звісно, співпраця вже налагоджена. Голова ОДА Віталій Бунечко сприяє розвитку міста, постійно запрошує міського голову до участі в державних проектах. Уже є розуміння того, що необхідно завершувати «довгобуди», один з яких на Червоній горі. Це садочок по вулиці Братів Міхеєвих. Непростий об’єкт, і все через халтурну проектну документацію, що була створена до нас, та низьку якість робіт минулими підрядниками. Тому впевнений: область готова працювати з нами.
– Ставши секретарем міської ради, що набули і що втратили?
– Набув новий досвід, додаткові знання.
Потрібно чимало працювати, постійно навчатися. Я звик до копіткої праці. А втратив власний час, який міг би використати для саморозвитку, зокрема – читання спеціальної літератури, для відвідування спортивної зали і, повторюсь, для своєї родини.
– Чи складно до Вас потрапити на прийом?
– Зовсім ні. Мій кабінет під номером № 72 завжди відкритий. Є графік особистого прийому. Не виключені й незаплановані зустрічі. Робочий день починається о 8:00. Намагаюся врегулювати стан речей на першому поверсі, в тому числі – із системою карток.
– За що хотіли б подякувати своїм батькам?
– Батьки власним прикладом навчили бути працьовитим, сформували в мені основну залежність – трудоголізм. Найголовніша їх настанова: «У будь-якій ситуації залишайся людиною». Пам’ятаю слова батька: «Репутація будується роками, а втрачається за мить». Зараз можу сказати, що і за один ефір чи виступ.
– Чи можете Ви назвати себе щасливою людиною?
– Так. Щастя – це улюблена сім’я. Якщо в родині все гаразд, то можна бути щасливим в іншому. Рухатися вперед, досягати, радіти життю і розвивати наш Бердичів разом.
