2021-й оголошено роком Лесі Українки – краси та гордості нації. І через півтора століття звучить сильне та палке слово геніальної поетеси – співачки «досвітніх вогнів», яке надихає, пробуджує почуття і кличе до рішучих дій. У Музеї історії міста Бердичева пройшла зустріч із художником-сценографом музично-драматичного театру на Європейській Валерієм Кулавіним. Той, хто створює «обличчя» вистав, подарував закладу портрет Лесі Українки, а відвідувачам виставкової зали – хвилини цікавого спілкування...
Щира й тепла розмова протікала серед різнобарв’ї дивовижних робіт майстра народної творчості, художника Сергія Танадайчука. У Музеї саме триває виставка митця. Портрет Лесі Українки в оточенні витинанок – знаково та символічно. Її вірші – поетичні візерунки, вирізані серцем… На зустріч прийшли друзі Валерія Кулавіна, міські художники, музиканти, вчителі, працівники культури й представники місцевої влади.
Чарівні звуки фортепіано наповнили виставкову залу, запрошуючи доторкнутися до світу краси й гармонії. Ведуча, науковий співробітник Музею Лариса Коломієць, розпочала програму.
На екрані – портрети Лесі Українки, написані українськими митцями ще за її життя. Постать і поетичне слово славної дочки нашого народу стали джерелом натхнення для Валерія Кулавіна, художника-сценографа родом із Бердичева, і спонукали до нового творчого кроку. У ювілейний рік він поповнив галерею портретів Лесі Українки своєю роботою…
Дивовижний збіг: театральний художник народився у Бердичеві 27-го лютого 1948-го, через 77 років після того, як у місті Звягель (нині – Новоград-Волинський) 25-го лютого 1871-го з’явилася на світ Лариса Косач – Леся Українка, велика поетеса, прозаїк, драматург, перекладач, літературний критик та фольклорист. У життєвій палітрі талановитого уродженця Бердичева – різноманітність подій і цікаві зустрічі: навчання в Одеському театральному художньо-технічному училищі, 14 років натхненної роботи у Горьківському театрі опери та балету ім. Олександра Пушкіна (нині Нижньогородський), який став для нього справжньою академією, 30-років творчої праці головним художником Житомирського академічного українського музично-драматичного театру ім.
Івана Кочерги, присвоєння звання лауреата літературно-мистецької премії ім. Лесі Українки у 2015-му та участь у багатьох виставках різних рівнів. Валерій Миколайович гортав сторінки спогадів, згадуючи дитинство, гурток у Будинку піонерів, навчання в ПТУ № 4, службу в армії у ракетних військах стратегічного призначення разом із Володимиром Пузиренком, вступ до Одеського художнього училища ім. М. Б. Грекова, здачу екстерном екзаменів до театрального. У пам’яті – 1979-й рік, коли вперше виставив роботу «Моцарт і Сальєрі» у Манежі в Москві, а потім почав створювати свою Пушкініаду, 1983-й рік – він став членом Спілки художників СРСР, знаковий 1989-й – Валерій Кулавін – член Національної спілки художників України, тоді переїхав на Житомирщину…
Серед незабутніх вражень – знайомство з видатною балериною Майєю Плісецькою, співаками Юрієм Гуляєвим й Анатолієм Солов’яненком. Значущі віхи в творчості – співпраця з Народними артистами України Григорієм Артеменком, Володимиром Нестеренком, Василем Яременком та Миколою Карповичем, композиторами Олександром Стецюком і Тихоном Хрєнниковим,
балетмейстерами Рафаїлом Маліновським та Михайлом Гузуном і багатьма іншими знаними особистостями. Валерій Кулавін – режисер-постановник 4-х звітних концертів митців Житомирської області в Національному Палаці культури «Україна» в Києві. Під час одного з них зустрівся з художником Сергієм Танадайчуком...
Талант театрального художника розкрився у численних сценографічних роботах, яких – понад півтори сотні. Учасники зустрічі в Музеї вдивлялися у представлені світлини ескізів, що передають дизайн сцени і зовнішній вигляд вистав «Віддавали батька в прийми» Володимира Канівця, яка була зіграна 300 разів, «Брехня» Володимира Винниченка, «Ясні зорі» Бориса Грінченка, «Фараони» Олексія Коломійця (її показ триває понад 35 років), «Забути Герострата» Григорія Горіна та інших, зачаровувалися пейзажами й натюрмортами. У 2018-му році нашого талановитого земляка запросили до Бердичівського музично-драматичного театру на Європейській. І першою була вистава за романом Марини Гримич «Фріда». Глядачі побачили дивовижний будинок-дерево, який створив художник-сценограф Валерій Кулавін.
А з часом захоплено оглядали у фойє театру виставку близько тридцяти його робіт – самобутні картини з ескізами декорацій… Згодом художник здійснив сценографію вистави «Крупний виграш, або 200 тисяч» за мотивами творчості Шолом-Алейхема.
Портрет Лесі Українки писав з особливою теплотою, на одному диханні. Він вийшов за рамки простої передачі образу: замріяні очі поетеси дивляться вдалину... І є в цьому погляді є щось загадкове та невловиме. Зелене листя обрамляє і доповнює зображення… Заслужений майстер народної творчості України, лауреат обласної літературно-мистецької премії імені Лесі України 2019-го року Ольга Дзюрбей дякувала Валерію Кулавіну за можливість доторкнутися до його творчості і під впливом побаченого та почутого читала вірші завжди сучасної поетеси. Композитор, музикант і співак Олесь Коляда пригадав слова поета-пісняра Миколи Луківа: «… мав би за найвищу нагороду потрібним бути рідному народу», сказавши, що «настав час зафарбувати у книжці бурхливе творче життя художника, який завжди потрібний». Слова поваги та захоплення адресувала винуватцю події,
театральному художнику з широким творчим діапазоном та неординарній особистості начальник відділу культури виконавчого комітету Бердичівської міської ради Валентина Кузьменко, вручивши Подяку міського голови Сергія Орлюка «за активну громадянську позицію, просвітницьку діяльність та популяризацію українського мистецтва». Валерія Кулавіна привітали директор МПК ім. О. Шабельника Валентина Бабич та керівник Бердичівського музично-драматичного театру на Європейській Алла Садовська і поділилися задумом: у планах – новий проєкт, пов’язаний із українською класикою. «Портрет Лесі Українки, подарований Валерієм Кулавіним, збагатить музейну колекцію, – подякував художнику-сценографу директор Музею історії міста Бердичева Павло Скавронский, побажавши подальших творчих відкриттів, натхнення та завзяття.
Через оформлення сценічного простору ми наближаємося до осягнення глибини художніх задумів вистав і входимо у чарівний світ театрального мистецтва. Продовжуючи кращі традиції, Валерій Кулавін збагачує і розвиває їх, наповнюючи новим змістом та несподіваними рішеннями, віддаючи свій талант улюбленій справі.
