Цей день указом Президента Кучми в 2004 році було встановлено як «День вшанування учасників бойових дій на території інших держав». Якщо точніше згадати 2004 рік, то це рік, коли Кучма за згоди Путіна поставив прем’єр-міністром Януковича і вперто штовхав його на президентську посаду.
В самій Росії цей день почали відзначати лише в 2010 році. Можливо, тому, чому й День Перемоги почали відзначати в Радянському Союзі лише в 1965 році, коли притупилася біль і забулись неприємні «подробиці».
Сьогодні, коли в Гугл «забиваєш» назву українського Дня, то чомусь пошуковик відразу дає згадку на подібне російське свято.
Я вже писав раніше замітку на цю тему, але навіть після зміни міської влади повністю калькуються рішення попередньої, лише змінюються прізвища виконавців.
А якщо додати до цього встановлення в місті пам’ятника учасникам операції «Дунай», то зовсім незрозуміло, на яких же прикладах в Бердичеві пропонують виховувати підростаюче покоління.
Захист Батьківщини (а саме так називався відповідний предмет в школах), напевно, все-таки відрізняється від придушення мирних демонстрацій в Празі чи знищення афганців в їхніх домівках.
І якщо і розказувати дітям щось про подвиги українців за кордоном, то втричі більше потрібно розказувати про тупість, ницість і шовінізм тих, хто їх туди посилав.
